Глава 1

В одному селі, яке знаходилось біля Блудова болота, в районі міста Переславль – Залеського, стали сиротами діти: дівчинка Настя і хлопчик Митраша. Після смерті батьків сиротам дістався будинок і все господарство. Спочатку сиротам допомагали місцеві жителі, потім діти швидко освоїлися і стали господарювати самостійно. Діти жили дружно, не сварилися, чим дуже дивували місцевих жителів. Настя, як і її покійна мама, вставала рано випускала стадо пастися, затоплювала піч і починала готувати сніданок. Митраша, як і його батько, виконував всю “чоловічу роботу”, він робив на замовлення діжки, балії, зграї і посуд з дерева.

Глава 2

Навесні місцеві жителі збирали журавлину, тому що навесні вона корисніша, ніж осіння. Настя і Митраша теж вирішили піти в ліс за журавлиною. Митраша взяв рушницю, компас. Дівчинка взяла кошик і їжу. Вирішили вони відправитися до Сліпої елані, біля якої є “палестинка”, на якій повно журавлини.

Розділ 3

Діти пішли до Блудовому болоту ввечері. Трохи пройшовши болото, піднялися на першу боріну Висока грива і побачили цілу галявину журавлини, яка росте біля стежки, не доходячи до Дзвінкою борины. Митраша почав розповідати сестрі про вовка, про який йому в свою чергу розповідав батько. Вовка цього звали Сірий поміщик. Тут же вдалині почувся виття вовка. Хлопці поспішили на північ, де і знаходилася галявина з журавлиною.

Глава 4

Діти вийшли до Лежачого каменя. Тут широка стежка розділилася на дві стежки: на одну слабку стежку, що йшла на північ і іншу щільну, яка йшла прямо. Вони не могли вирішити за якою стежкою піти і в підсумку посварилися. Митраша вирішив піти слабкою стежці; а Настя пішла з щільної стежці.

Глава 5

З ями виліз собака Травичка. Її господар, лісник Антипыч, помер, а на його місце так і не поставили нового лісника. Так Травичка і залишилася сама по собі, нікому не потрібною. Нудьгуючи по своєму господареві, Травичка забиралася на пагорб і звідти вила. Цей виття чув вовк.

Глава 6

Недалеко від Сухої річки команда мисливців активно винищувала волков. Вбили всіх, крім старого вовка, якого прозвали Сірим поміщиком. Його намагалися вбити п’ять разів, але вовка завжди вдавалося сховатися від мисливців.

Розділ 7

Суха річка була великим півколом, який огинав Блудово болото. На одній стороні виє вовк, на іншій – виє собака. Вовк зрозумів, звідки доноситися виття і побіг в тому напрямку.

Травичка, полюючи на зайця, відчула запах хліба, який виходив з кошика Насті. Вона глянула в бік стежки на Сліпу елань і побігла до Насті.

Розділ 8

Митраша продовжував йти до Сліпої елан – місцем, в якому загинуло багато людей та тварин. Хлопчик просувався на північ, стежка поступово ставала “напіврідкої”. Митраша, щоб скоротити шлях, вирішує піти прямо через галявину. Ледь зробивши перший крок, Митраша починає тонути в болоті. Він почув крик сестри, звавшей його, але як він не намагався відповісти їй, вона його не чула – вітер відносив крик хлопчика в іншу сторону. Зрозумівши, що це марно, Митраша перестав кричати.

Розділ 9

Дівчинка так захопилася збиранням журавлини, що не помітила, як зійшла зі своєї стежки. З лісу до Насті вибігла Травичка. Помітивши її, Настя захотіла пригостити собаку шматочком хліба і тут же згадала про свого брата. Вона спробувала покликати Митрашу, але той не відгукнувся. Настя впала на землю й заплакала.

Глава 10

Травичка, намагаючись втішити Настю, почала облизувати її. Собака дуже хотіла їсти, але дозволити собі “копатися” у кошику з ягодами вона не могла. Травичка почула лисицю, яка полювала на зайця, і побігла в бік Сліпий елан.

Розділ 11

Ганяючись за зайцем, Травичка вийшла на болото, де затягнуло Митрашу. Хлопчик помітив собаку і покликав її. Собачка обережно підійшла до хлопчика, той схопив її за передні лапи і вибрався з болота. Травичка прийняла Митрашу за “Антипыча” і радісно кинулася до нього. Вовк почув гавкіт Травички і побіг у бік Сліпий елан.

Глава 12

Травичка, згадавши про зайчика, побігла за ним далі в гущавину лісу. Митраша вирішив, що якщо зловить зайця, то зможе його з’їсти. Він сховався в кущах ялівцю і став чекати. Собака погнала зайця туди ж. На гавкіт собаки прибіг вовк. Митраша, не замислюючись, взяв рушницю і пристрелив вовка.

На звук пострілу прибігла Настя. Хлопці вирішили переночувати тут: вони зробили багаття і приготували зайця, якого зловила Травичка.

Вранці хлопці разом з Травичкою повернулися в село. Настя вирішила віддати журавлину, яку вона зібрала, ленінградським дітям.

Оповідання “Комора сонця” вчить розуміти один одного, вчить нас шанобливо ставитися до навколишнього нас світу.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника