Купець прожив зі своєю дружиною дванадцять років, і була у них дочка Василина. Помираючи, мати Василини покликала доньку до себе і передала їй ляльку разом зі своїм благословенням. За словами вмираючої купчихи, ляльку потрібно було нагодувати і просити у неї ради в скрутну хвилину.
Оговтавшись після смерті своєї дружини, купець вирішує знову одружитися і знайомиться з однією вдовою. У вдови було дві дочки – ровесниці Василини. Відносини між мачухою і падчеркою не ладяться. Мачуха постійно намагається позбутися бідолаху, даючи їй важкі завдання. На допомогу Василині приходить лялька, яку вона годує кожен вечір і просить допомоги з черговим покаранням мачухи.
Лялька все виконує, але від цього мачуха зі своїми доньками стає тільки зліше на Василину. Мачуха хоче, щоб падчерка і зовсім почорніла так схудла від важкої роботи, в той час як вони будуть красивими і пишними дамами. Але за Василину все робить лялька: політ грядки, поливає город, топить піч і носить воду. Василина весь день відпочиває в тіні і збирає квіти.
Через роки, Василина подорослішала і покращала і немає відбою від женихів. А на дочок мачухи ніхто не звертає уваги і та обіцяє видати Василину заміж тільки після старших сестер. Тоді-то мачуха вирішує зжити пасербицю з білого світу, віддавши на поталу Бабі-язі.
Після від’їзду купця, його дружина вирішує переїхати в новий будинок, який знаходиться поруч з дрімучим лісом. Зла купчиха кожен раз відправляє пасербицю в ліс з дорученнями, однак вона приходить цілою і неушкодженою завдяки ляльці, яка вказує їй правильну стежку в лісі в обхід хати Баби-яги.
З приходом осені мачуха дає трьом дочкам завдання. Потрібно сплести мережива і зв’язати панчохи рідним дочкам, а Василіса повинна зайнятися пряжею. Сама ж купчиха лягати спати, залишивши горіти лише одну свічку. Одна з сестер гасить свічку немов випадково і вони виставляють нерідну сестру за двері, щоб та вирушила в ліс до Баби-язі просити вогню.
Взявши з собою ляльку, Василина направляється в непрохідний ліс. По дорозі вона зустрічає трьох вершників. Один вершник, одягнений у біле, другий весь у червоному вбранні, а третій повністю в чорному. Добирається дівчина до вечора наступного дня. Навколо хати Баби-яги стоїть паркан з людських кісток, а на огорожі висять черепа з очима.
Біля хатинки вона зустрічає Бабу-ягу, у якій просить вогню, а та натомість пропонує пожити у себе в хаті і виконати всі доручення. І знову на допомогу є лялечка і виконує до ранку всі за Василину. Не знайшовши до чого причепитися, Баба-яга відпускає її додому, давши череп, очі якої світяться вночі. Принісши додому цей череп, він спопеляє мачуху з доньками, а Василина, закопавши його в землю, йде жити до бабусі.
У старенької вона починає ткати лляне полотно, яке старенька відносить до царя. З полотна, на прохання царя, Василина шиє дюжини сорочок. Після знайомства з нею, цар залишає дівчину в своїх палатах і одружується на ній. До кінця своїх днів Василина зберігає при собі ляльку.
Ось так казка вчить нас бути скромніше і цінувати те, що у нас є.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
