Було у царя-батюшки троє синів. Велів він їм запустити стріли по різним сторонам, щоб невестушек відшукати. Вийшла старшому братові боярська дочка, середнього сина купецька, а в Івана стріла в болото полетіла, довелося йому жабу в дружини брати. Тільки вона опинилася Василиною Премудрої.

Цар вирішив сыновьих дружин випробувати. Попросив сорочку пошити, коровай приготувати. Даремно хвилювався царевич, жаба серед інших господинь кращою була. Вирішив цар влаштувати бенкет. Прибула Іванова улюблена в обличчі Василини. Захотів Іван, щоб дружина його завжди такою була, та й спалив лягушкину шкіру. Біди наробив, забрав Василісу до себе Кощій.

Пішов царевич улюблену свою з біди виручати. Багато труднощів він зустрів на своєму шляху, але все ж зміг здолати Кощія і врятувати Василину. Чаклунські чари розтанули, а Іван Царевич і Василина Премудра стали навіки разом.

Ця казка вчить, що не варто засмучуватися раніше часу. Що не робиться, все на краще.