Жив на світі цар Дадон. Поки був молодий, відважно воював, вороги його боялися. А як постарів, сили вже не ті. Прочуяли це вороги, та стали до царства підступати. Тільки відіб’є військо Дадона одну сторону, так ворог вже з іншого підступає. Зовсім виморився цар, не встигає всі межі захистити.

Одного разу завітав держава старий мудрець. Він вручив Дадону незвичайного півника, який буде сповіщати царя про небезпеку. Натомість попросив старець виконати його бажання. Государ погодився, бажання мудрець залишив не потім.

З півником життя налагодилося. Як тільки ворог підходив до царства, чарівна птиця заливалася гучним кукареканьем. Дадон завжди знав про небезпеку, що насувається. Вороги знову стали боятися царя, а він і радий. Так було до пори до часу, аж раптом через деякий час півник залився нестямним криком. Цар направив в ту сторону військо на чолі зі своїм сином.

Пішли воїни і пропали, а півень знову кричить. Послав Дадон ще військо з сином, вони зникли так само, як і перше. Поїхав на війну сам Дадон, побачив там розбиті свої війська, полеглих синів, а ще шатро. Там була красуня Шамаханська дівиця. Дадон забрав її до себе.

В той час знову з’явився старець, він просив виконати його бажання, віддати прекрасну дівчину. Дадон відмовив мудреця і позбавив його життя. З даху півник злетів і клюнув царя в тім’ячко, той відразу і загинув. А Шамаханська дівчина зникла.

Ця казка вчить тримати свої обіцянки.

Докладний переказ Казки про золотого півника

Жив-був цар по імені Дадон. У молоді свої роки він вів багато воєн, і його сусіди боялися і поважали государя. Але прийшов час, Дадон постарів і не міг уже воювати. Ось тут-то правителі прикордонних держав і осміліли. Складно стало колись грізного царя, тільки відстоять його війська одну кордон, а з іншого вже збирається інша армія.

І прийшов до нього якось один мудрець. Діставши з мішка золотого півня, він велів Дадону посадити того птаха на найвищий шпиль. І пообіцяв, що відтепер цей півник буде завжди попереджати царя про підготовлювані на його царство нападах. Зраділий государ, пообіцяв мудреця виконати будь-яке його побажання.

З тієї пори так і пішло. Трохи тільки збереться чужа армія напасти на державу Дадона, півник піднімає шум і царське військо зустрічає ворога у всеозброєнні. Не застати їх зненацька! Зрозуміли сусіди, що і в старості цар Дадон небеззащитен, собі дорожче нападати на нього, та й заспокоїлися. Тиша та гладь тепер у царстві.

Вже багато часу пройшло у світі, як раптом півник, розвернувшись в східну сторону, закричав-стривожився. Зібрався з військом старший царський син і пішов відстоювати кордон. Минуло 8 днів, а від нього — ні слуху ні духу. А півник знову кричить-турбується. Зібрався молодший царевич на підмогу. Та й він пропав – ніяких звісток від обох. І знову півник кричить. Робити нема чого, зібрав рать сам цар Дадон і поїхав до східного кордону.

От приходить він у гори і бачить розбиті війська своїх синів, а неподалік стоїть намет. А всередині лежать царевичі, проколовши один одного мечами. Ох, яке горе охопило государя! Ридає над своїми дітьми, плачуть усі, хто це бачить…

Але тут відкидається полог і в шатрі з’являється діва небаченої краси — Шамаханська цариця. Вражений цар за нею пішов і бенкетував 7 днів, забувши і про загиблих синів, і про все на світі.

Ось адже, сивина в бороду — біс в ребро! Задумав старий цар на тій діві одружитися. І везе свою наречену в палац. В’їжджають вони в столицю і зустрічає їх біля воріт натовп народу. І мудрець недавній теж там. Ось підходить він до царя і просить Дадона виконати обіцянку. А той що, царське слово міцно, готовий виконати. Ось тільки мудрець попросив собі царську наречену. А хіба ж Дадон її віддасть! Розгнівав тільки чарівник царя-батюшку. Той і стукнув прохача свого посохом по тім’ю. Так багато ль мудреця – старинушке треба? І впав мертвий. Народ ахнув, а дівиця царська хихикає. Тут півник зі шпиля свого злетів і царя клюнув. Теж в тім’я. Помер і цар на місці. А Шамаханська цариця у людей на очах зникла!

Казка брехня, але урок в ній міцний. Своє Слово треба тримати! Та за добро платити добром, а не розпускати руки. Так дерево по собі рубати!

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника