Короткий зміст Казка про втрачений час Шварц

Петя Зубів завжди відставав. У всіх навчальних предметах. В школу теж запізнювався. І кожен раз він сподівався, що потім буде час все зробити.

Одного разу Петя прийшов у школу, а його не впізнає гардеробниця. Адже він був хлопчиком, а раптово став дідусем. Подивився в дзеркало і злякався він сивої бороди і сітки зморшок на обличчі. У відчаї побіг додому: мама повинна була дізнатися про свого сина.

Але відкрила двері мама лише запитала, до кого прийшов старий, і ні тіні впізнавання не промайнула на її обличчі.

Гірко стало Петі і прикро. Інші старі обзавелися вже й онуками, і професію досконало освоїли. А йому навіть пенсія не годиться – три роки вчився в школі на двійки і трійки.

Так і вийшов хлопчик за місто і йшов по лісу, поки не настав вечір. У самій дрімучої частіше побачив він біліють стіни вдалині. Це був невеликий безлюдний будиночок. Увійшов хлопчик усередину і побачив, що з оздоблення стіл з 4 стільцями, годинник-ходики та гора сіна на покутті. Зарився Петя в сіно й заснув.

Прокинувся він від світла запаленою лампочки. Виглянув з стоги – а за столом сидять 2 хлопчика і 2 дівчинки і що вважають на мідних рахунках.

Хлопці кряхтели і охали, хмурились і називали один одного по імені-по батькові. Петя став прислухатися і жахнувся.

За столом сиділи злі чарівники, які забирали час у людей, даремно його втрачають. Такі люди й не помічали, як старіли. І ось зловили таким чином Петю Зубова і ще хлопчика і двох дівчаток і перетворили в тих старих, а самі стали дітьми.

Слухав далі Петя, і дізнався, що може повернути все назад. Для цього він повинен відшукати хлопців і, прийшовши в цю хатинку завтра рівно о 12 ночі, повернути стрілку годинника на 77 кіл назад.

Пішли чарівники. І Петя втік шукати в місті решти дітей-людей похилого віку.

Першою побачив він Марусю Поспєлову. Старенька-школярка сиділа на лавочці, читала «Піонерську правду» і їла родзинки з булки. А потім схопилася і почала грати в м’ячик.

Разом вони побігли шукати інших постарілих хлопців.

У дворі будинку побачили ще одну бабусю, яка стрибає в класи. Це був Надя Соколова, яка теж пішла за товаришами по нещастю.

Але четвертого все ніяк не могли знайти. Не було його ні в дворах, ні в кіно, ні в театрах. Ось вже темніти почало. Раптово Маруся закричала, вказуючи на що їде повз трамвай. Там, на «ковбасі» їхав старий з розвівається за вітром бородою.

Наздогнали товариші трамвай і вчотирьох вирушили в ліс. Тут їх чекала лихо: вони заблукали. Зовсім знесилили старі, але на щастя вийшла місяць і освітив гущавину. Заліз Петя на березу, глянув навколо – а будиночок поруч.

Тихенько хлопці залізли всередину і поповзли до годинника. Рівно опівночі Петя закрутив їх назад. Сплячі чарівники схопилися, але зробити нічого не можуть – безсилі вони стали, як тільки хлопчик торкнувся стрілок.

На останньому оберті чарівники пропали, наче їх і не було, а хлопці знову стали дітьми. Їм пощастило, але «людина, який даремно втрачає час, сам не помічає, як старіє».

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника