Все відбувається восени, саме тоді і народила зайчиха маленьких зайченят. По лісі постійно бродять мисливці, тому зайчиха разом з зайчатами повинні ховатися в норі і сидіти там тихо-тихо.

Два зайчика були спокійними і завжди сиділи тихо, а от останній зайчик ніяк не міг сидіти на місці, адже йому було все дуже цікаво, і тому він просив матір навчити його літати, як пташки. Коли настала зима, він боявся, що замерзне разом з зайчатами. А коли він дізнався про те, що журавлі відлітають у теплі країни, то вирішив поспішити за ними, відшукати там будиночок, а потім повернутися за своїми братишками і мамою і забрати туди.

На шляху йому зустрічалися різні звірі, у яких він просився пожити і трохи відігрітися. От тільки через кілька днів він йшов від них, а все, тому що йому не подобався їхній будиночок. Спочатку він побачив бобрів і попросився трохи пожити у них, вони з задоволенням прийняли до себе зайчика, ось тільки трохи згодом він вирушив шукати інший будиночок.

Довго він так мандрував, поки не почав сумувати за домівкою і за своєю сім’єю і тоді він зрозумів, що вдома завжди краще всього. Повернувся він додому, мати його спочатку не дізналася, але за запахом дізналася, обласкала і поклала спати разом з іншими зайчиками. Вранці до них прийшли інші тварини, і він все розповів про свою подорож і тепер всі вважали його відважним і хоробрим зайчиком. Розповідь вчить тому що де б ви не перебували, а вдома завжди краще всіх.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника