Жив був на світі Іван, він завжди хотів стати вченим. Але війна сплутала всі плани юнаки, замість навчання, відправився Іван на фронт, захищати Батьківщину. Мати дала синові окраєць хліба, і сказала, це на крайній випадок, вона тебе від куль ворожих захистить. У ній вся материнська любов укладена. Благословила жінка синочка, і побажала стійко переносити всі тяготи і позбавлення.

Відправився Іван на службу. Довго воював, і відважно. Багато фашистів загинуло від його руки. Кілька мов привів, поранений був, а хлібець материнський, так і лежав за пазухою, зберігаючи юнака від загибелі. Був у Івана ворог особливий, фріц, за прозванью Рудий Лис, який вбив російського солдата в останній день війни.

Настав довгоочікуваний день, війна закінчилася. Іван ішов по Берліну і побачив маленьку, заплакану дівчинку. Солдат узяв дитину на руки і простягнув їй материнську окраєць. Саме в цей момент героя наздогнала ворожа куля. Стріляв Рудий Лис, прямо в спину. Іван похитнувся, але встояв на руках адже був дитина. Дівчинка заплакала, що сльози впали на землю і перетворилися в меч. А Іван, разом з нею і окрайцем хліба, перетворилися на бронзову статую.

До цього часу стоїть Іван з дитиною на руках у самому Берліні. Він не дає забути всьому світу про ті сумні дні воєнного часу.

Це твір засноване на реальному подвиг радянського солдата. Воно закликає ніколи не забувати про героїзм людей, які склали голови, за наші життя. З заслуга перед Вітчизною – безцінна!

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника