Докладний переказ
Це літературний твір є урочистій проповіддю давньоруського священнослужителя митрополита Іларіона.
Зміст промови митрополита вказано в самій назві виступу: панування благодаті над законом, які тотожні християнства і іудаїзму, Нового та Старого завітів, Ісусу Христу і Мойсея.
На початку наставленья священнослужитель звернувся до своїх думаючим і начитаним прихильникам, які здатні в силу розуміння повернути людину обличчям до Бога.
А потім почав біблійний розповідь про сімейне життя Сари й Авраама. Сарра була обділена радістю материнства і порадила вона чоловікові звернутися до рабині Агар для того, щоб та народила від нього дитя. Так народився Ісмаїл – дитина зв’язку рабині і Авраама.
У цей час Господь зійшов на священну гору, де передав Мойсею Закон (десять старозавітних заповідей). За поданням священика цей закон не був істиною в прямому розумінні цього слова, а лише її тінню.
На думку проповідника, Благодать (а в цьому образі Іларіон бачив Сарру) просила Бога спочатку покласти Закон, їй ще рано було спускатися на землю.
Незабаром Господь явився до Саррі, «розімкнув її утробу» і згодом Сара народила сина Ісаака. Іларіон описував цю подію як явище боже, тому що вільна у своєму житті жінка народила на світ такого ж вільного дитини. Це і є, з точки зору оратора, Благодать, справжня свобода, а не рабство.
Розповідаючи біблійну історію далі, автор оповідав про те, що через кілька років Сара помітила, що дитина рабині Ізмаїл ображає її Ісаака. Чоловік на її прохання прогнав Агар разом з Ісмаїлом. Іларіон прагнув донести думка, що вигнання жидів з рідної країни – це паралель з вигнанням рабині. Світло сонця перемагає світло місяця, а Закон відступає перед Благодаттю. Так Благодать існує над Законом.
Далі священик, порівнюючи Біблію та Євангеліє, прийшов до висновку, що прийняття російською державою, як і іншими країнами, християнства було виконанням старозавітних законів.
Закінчення своєї урочистої літургії митрополит присвятив вихваляння заслуг руського князя, який не тільки сам поступово прийшов до розуміння християнства як майбутнього своєї країни, але й привів до Бога весь російський народ.
Мова священнослужителя доводить, що мистецтво слова має важливим прагненням до осягнення самого важливого для людини.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
