Е. Хемінгуей написав повість “Старий і море” в 1952 році. Історія старого рибалки Сантьяго дивує щирістю і правдивістю. У читача створюється ефект присутності завдяки достовірності подробиць, локальності і діалогічності оповідання. Сантьяго живе в кубинському рибальському селищі. Він рибалить один, хоча раніше йому допомагав хлопчик Манолин. Його батьки заборонили рибалити разом з нещасливим старим. Адже він у море провів вісімдесят чотири дні, нічого не піймав.
Старий гордий, він самотній, і тільки прихильність до хлопчика скрашує його самотність. В душі головний герой поет. Він відчуває себе невід’ємною частиною навколишнього світу, в єдності з птахами, морем і небом. У рибах Сантьяго бачить людські риси, про море він думає, як про жінку. Головний герой – людина праці, його робота виявляється складним мистецтвом, не кожному вона під силу.
Одного разу йому вдається зловити величезну рибу, але він не може підтягнути волосінь. Величезна риба тягне човен старого рибалки за собою. Довго Сантьяго б’ється з рибою. Вісімдесят чотири дні рибак виходив у море безуспішно. Його надія і мрія втілилася тепер в цій рибі. Вона була компенсацією за витрачені даремно його труди і дні. Він готовий померти, але він не зазнає поразки в цій битві.
Коли вночі меч-риба починає ходити колами, рибак розуміє, що вона вже втомилася боротися. Сантьяго ранить гарпуном рибу, прив’язує її до борту свого човна і починає повертатися до берега. Несподівано, відчувши запах крові, з’являються акули. Рибак намагається прогнати акул, але їх занадто багато. Бачачи, як акули терзають рибу, він шкодує про те, що загибель її виявилася марною.
Вранці на березі рибалки розглядають останки величезної меч-риби. У цей час старий відпочиває у своїй хатині. Його міцний сон охороняє хлопчик, який обіцяє завжди супроводжувати і допомагати старому.
Життя старого рибалки не тільки боротьба за існування, праця в ім’я шматка хліба. Це постійні роздуми про сенс того, що відбувається, радість відчувати себе частинкою безмежній Всесвіту.
Повість вчить любити природу, з повагою ставитися до життя і праці простих рибалок.
