Лагідна і працьовита дівка Наташка за заслуги її батька Сави була прийнята в число покоївок бабусі головного героя. Потім вона стала нянькою для матері Толстого. Закохавшись в офіціанта Фоку, Наташа просила дозволу вийти за нього заміж. Дід Толстого розсердився і заслав дівчину на скотний двір. Через півроку після цієї події Наталя повернулася до своїх колишніх обов’язків по догляду за панночкою і була цілком віддана їй. Вона одягла очіпок, і з тих пір її стали величати Наталією Савишной.

Потім жінка отримала ключі від комори, їй були довірені білизна та провізія. Вийшовши заміж, мати Толстого побажала віддячити свою няню за довгі роки вірної служби та вручила їй вільну. Хоча в документі було сказано, що вона буде щорічно отримувати триста рублів, Наталія Савишна була ображена і порвала його. Поплакав разом зі своєю пані, вона залишилася при господарях і продовжувала служити їм вірою і правдою.

Траплялося, не бажаючи вчити уроки, молодий Толстой мріяв при лагідної жінки вголос, а вона була вся в домашніх справах. Коли дитина збирався йти, вона запалювала очаківське куріння, яке коли-то давно привіз його дід. Її кімната була заповнена скринями, в яких зберігалося безліч різних речей, про які інші домочадці могли навіть і не знати. До доброї бабусі зверталися за допомогою, що б не знадобилося.

Одного разу майбутній письменник за обідом з необережності облив скатертину квасом. Наталія Савишна лише похитала на це головою, а після трапези зловила дитини і почала терти йому обличчя мокрою скатертиною. Хлопчик розридався від злості і затаїв образу на те, що його насварила проста жінка. Проте через кілька хвилин бабуся почала вибачатися перед дитиною і в знак примирення подарувала йому винну ягоду і дві цукерки. Сльози по обличчю Толстого продовжували текти, але вже від сорому і любові.

Образ цієї доброї і самовідданої жінки вчить читачів того, що в житті завжди є місце любові і самопожертви.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника