В оповіданні «Воробьишко» розповідається про родину воробйов. Автор показує життя цих птахів, порівнюючи їх з людьми. Горобці в оповіданні вміють розмовляти.
Маленький горобчик по імені Пудик ще зовсім маленький, таких називають желторотиками. Але, як і вся молодь, дуже самовпевнений пташеня.
Пудик сидів у гнізді і махав постійно крильцями, але літати ще не вмів і не пробував. Він визирав з гніздечка на світ, що оточував його. Мама-горобчик питала, що він думає про цьому світі. Малюк цвірінькав у відповідь, що земля занадто чорна.
Папа-горобець приносив комашок і мошок синові. Горобчик хвалила чоловіка за його працю. Але, Пудик не вважав це складним. Він думав: «Подумаєш, комашку приніс?»
Горобчик все визирав з гнізда, а мама хвилювалася, щоб він не вивалився на землю. Вона казала синові, що там живе кішка, яка його відразу ж з’їсть.
Час минав, але крильця ще недостатньо зміцніли. Одного разу дув сильний вітер. Пудик запитав. Що це відбувається. Мама знову попередила, що вітер може його скинути на землю, необхідно ховатися у гнізді. Пудик думав, що якщо дерева перестануть гойдатися, то вітер припиниться.
Побачивши вперше людини, він думав, що того кішка обірвала пір’я на крилах. Мама розповіла, що літають тільки птахи, а люди і кішки ходять по землі. І, якби кішки могли літати, вони б ловили горобців, як самі горобці ловлять мошок.
Але, Пудик все одно вважав, що у всіх мають бути крила. Він мріяв, що колись стане великим, зробить так, щоб всі могли літати. Горобчик не розумів, що це погано для всіх. Він був необережний.
Одного разу пташеня стояв на краю гнізда і співав пісеньку. Несподівано він вивалився з гнізда. Негайно поруч з пташеням з’явилася кішка. Але, в той же мить, хоробра мама-горобчик налетіла на кішку і стала клювати її. Кішка відступила, а Пудик так сильно замахав крильцями, що зміг злетіти.
Коли пташеня і мама сиділи в гнізді, у воробьихи не було хвоста. Кішка вирвала у неї пір’я. Пудик ж сказав, що всього одразу не навчишся.
Адже Не дарма кажуть, що всі вчаться на своїх помилках.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
