Недарма кажуть, що коли ти один – це самотність, і не просто самотність, це гірка самотність, це горе, не радість і печаль.

Саме така історія трапилася з одним хлопчиком, який мало не з самого дитинства ріс один і жив один, саме тому що так було йому призначено долею для його душевного зростання.

Колись давно, коли він був таким маленьким ще, тоді в дитинстві Олексій втратив батьків на війні, і тоді про потрапив у дитячий будинок, притулок. Він став сиротою, тоді часто батьки багатьох маленьких дітей, і не тільки попадали на війну і там же помирали. Але йому все одно здавалося, що це тільки йому може бути так нестерпно боляче і самотньо, і все із-за того, що він – один. Так продовжував якийсь час. Але оптом він виріс. Вже не так здавалося, боліло, хоча все-таки іноді різко пам’ять викидала сумні спогади про те, що він – один, і нікого немає поруч, хто б його підтримав.

Льоша, вже на маленький Льоша, а дорослий Олексій став працювати на роботі, а вірніше – на заводі, тому що він подорослішав і став більш самостійним. Хоча все в його віці могли б і самі заробляти собі на життя, так як світ навчив. Олексій влився в колектив, або ж йому довелося увійти. Бути одному – важко, і навіть часто боляче, але саме труднощі ще в дитинстві зробили нашого хлопця – більш стійким, і – як з кременю, якщо не зі сталі.

Життя була важка з самого початку, ще з дитинства. І часто Олексій згадував про те, а вірніше, його пам’ять сама як би повертала його в минуле, таке неприємно для нього. Коли йому було сумно, або ж пізно вночі, коли він не міг заснути – згадувалася йому мати, а вірніше –її труп. Так як саме це він пам’ятав, як відбувалися її похорон. Так як він був тоді дитиною, це запам’яталося дуже сильно, і було пофарбовано в таких тонах, що ставало нестерпно моторошно.

Але незабаром, він все-таки знайшов собі друзів, і їх було двоє. Діти, минуле і сьогодення яких – схоже, завжди будуть дружити по-справжньому. І незабаром, як зазвичай буває, він знайшов свою любов – вірну і неподвластную для тих, хто ніколи не буде так хотіти знайти свою людину в цій важкій життя, і тим більше – коли ти один.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника