Твір поділяється на три частини:

Пекло

Головний герой опиняється один у лісі, а навколо панує непроглядна ніч. Перед очима Данте встають позолочені ранковим сонцем гори. У спробі піднятися на них герой терпить невдачу, і тоді йому доводиться повернутися назад. У лісі йому є дух Вергілія, який обіцяє йому довгу подорож через Пекло і Чистилище, які приведуть його в Рай. Данте вирішує послідувати за Вергілієм і проходить через ворота Пекла.

Відразу за ними герої бачать стогнучий душі, не вчинили, будучи на землі, ні добрих справ, ні злочинів. Далі відкривається вид на річку, через яку Харон перевозить померлих на інший берег, де починається перший круг Пекла. Лімб являє собою місце, де тужать душі великих людей – знаменитих воїнів, мислителів і поетів, – а також нехрещених немовлят, з тієї причини, що не дано їм опинитися в Раю. Подорожні йшли і вели бесіду з великими філософами і поетами давнину. Першим з них був Гомер.

Друге коло управляється демоном Міносом, який вибирає, якому покаранню піддати грішника. Подорожні стали свідками буря потоками вітру душ солодунів, життя яких була втрачена взаємної пристрастю.

В підходу до третього кола мандрівників зустрічав страшний пес Цербер. Тут нудяться, валяючись в грязі, душі ненажер. Серед них був Чакко, так само як і головний герой, уродженець Флоренції. Вони поговорили про рідному місті, а після Данте у відповідь на прохання Чакко пообіцяв розповісти про нього живим на землі.

Четвертий коло, що охороняється демоном Плутосом, служив місцем страти марнотратників життя і скупцов.

П’яте коло призначався для душ, загублених гнівом і лінню.

Незабаром мандрівники підійшли до вежі, оточеної водоймою. По ньому демон Флегій переправляв охочих потрапити всередину.

Перед героями постав розкинувся на всю широчінь місто Дит. Шлях до нього перегородила нечисть, і на допомогу до Данте і Вергілію прийшов небесний посланець, усмиривший мерців. У Дитя мандрівники побачили гробниці, охоплені вогнем, почули страшні стогони єретиків, що доносилися з них.

У момент переходу в сьомий коло Вергілій розповів Данте, як влаштовані останні три кола, спускаються вниз, до самого центру землі.

Сьомий коло розташувався серед гір, а на сторожі його варто Мінотавр. Герої побачили кривавий вируючий потік, де в муках звивалися душі тиранів і розбійників. З берега з своїх луків їх обстрілювали кентаври. Один з них на ім’я Несс запропонував героям свою допомогу і провів їх через річку.

Всюди була колюча рослинність, що складається з душ самогубців. Вони страждають від нестерпного болю, заподіюваного топчущими їх мерцями і клюющими їх Гарпиями. Повз рухається нова група грішників, серед яких Данте дізнається свого вчителя, душу якого згубила тяга до одностатевого кохання. Неподалік у пекельному вогні танцюють душі, винні в тому ж гріху.

Восьмий коло знаходиться в глибокій прірві, що охороняється пекельним звіром по імені Геріон. Це місце вибудуване з десяти ровів, так званих Злопазух. У першому з них піддають жорстоким покаранням звабників – їх мучать біси, у другому підлабузники змушені сидіти в масі випорожнень. Третій рів складається з каменю, в якому зроблено круглі отвори. З них стирчать ноги духовних служителів, які за життя займалися продажем церковних посад. Самі їх тіла затиснуті величезними валунами, а ноги охоплені полум’ям. Наступна Злопазуха служить місцем страти ясновидців, чаклунів і відьом. Їм згортають шиї. Хабарників карають у п’ятій Злопазухе, душі яких корчаться від страждань в киплячій смолі. Потім Данте і Вергілій спостерігають розп’ятого первосвященика, який всіма силами домагався страти Ісуса Христа. Сьома пазуха сховалася за скелями. Тут страчують злодіїв, яких невпинно кусають змії. В восьмий пазусі карають віроломних порадників. У дев’ятій – сатана відрубує носи і вуха, дробить голови сіячів смути.

Мандрівники дісталися до криниці, звідки Антей спустив їх додолу. Тепер вони були майже біля самого центру землі. Перед героями відкрився вид на крижане озеро, в затверділих водах якого виявилися навіки замурованими душі зрадників своїх рідних. В центрі озера стояв володар Пекла трехликий Люцифер. У першій його пащі – Юда, у другій – Брут, в третій – Кассій. Темний владика катує їх своїми кігтями. Від нього проходить свердловина, ведуча до протилежної півкулі землі. Герої, пройшовши через неї, піднялися на поверхню і побачили небеса.

Чистилище

Опинившись в Чистилище, Данте і Вергілій підійшли до моря і змили з себе бруд і кіптява – свідчення їх недовгого перебування в Пеклі. Здалеку було видно, що пливе по морю човен. Коли той підплив до берега, подорожні побачили пасажирів – судно управлялося ангелом, а воно перевозило душі мерців, які не потрапили в Пекло. На човнику мандрівники змогли дістатися іншого берега, а потім попрямували в сторону гори Чистилиша. Досягши підніжжя, подорожні завели розмову з грішниками, які покаялися у своїх вчинках перед самою смертю і тому не були послані в Пекло.

Втомлений і знесилений Данте приліг на траву і провалився в глибокий сон. Уві сні він опинився біля самого входу в Чистилище. Героїв зустрів охороняв ворота ангел. Він накреслив на чолі кожного з них букву «Р» сім разів. Буква ця означає «гріх». У міру просування до вершини гори вона буде стиратися, поки не зникнуть вони всі сім знаків.

Чистилище також поділено на частини, що називаються колами. Перший круг призначений для покарання возгордившихся. Кам’яні брили тиснуть їм на спини, а ті згинаються під їх вагою, триматися з останніх сил. Друге коло служить покаранням для заздрісників. Вони позбавлені зору, і весь світ прихований від погляду їх щільною непроникною пеленою. Третій коло очищає душі, отруєні гнівом. Лють їх затухала від покриває грішників чорної імли. Винні в ліні і неробства очищаються в четвертому колі, де їх примушують до постійного дії у формі стрімкого бігу. У п’ятому колі знаходяться марнотрати і скупцы.

Раптово відбувається землетрус, що виникло в результаті бурхливого тріумфу – одна душа пройшла етап очищення і тепер готова піднестися в Рай. Душа ця належала римському поетові Стацию.

Відчувати голодні муки призначено тим, хто за життя грішив переїданням. Це шостий коло Чистилища.

Майже всі літери стерті з чола мандрівників. Вхід в сьомий коло тепер відкритий для героїв. Опинившись в сьомому колі, герої бачать, як відбувається очищення душ солодунів – вони горять у вогні і співають вихваляння невинності. Останній етап Чистилища пройдено. Тепер, щоб потрапити в Рай, подорожні повинні подолати стіну вогню, адже іншого шляху у них більше не було.

Рай

Рай Земний розкинувся посеред квітучої густий гаї. Прекрасна дівчина збирає квіти, наспівуючи красиву пісню. Вона повідала Данте про те, що тут коли-то був золотий час, але одного разу все щастя перших людей виявилося занапащено страшним гріхом.

По Раю неквапливим кроком прямували праведні старці в білих шатах з вінками на головах, а навколо кружляють у танці юні красуні. Серед них Данте побачив Беатріче і втратив свідомість. В той момент, коли він прийшов до тями, то опинився зануреним в Лету, річку, в якій назавжди зникають гріхи.

Після Данте разом зі Стацийем омив своє тіло у водах річки Энвое, які мали властивість зміцнювати в пам’яті добро. Таким чином, герой очистився від гріхів і був відтепер гідна того, щоб піднятися до зірок.

Разом зі своєю коханої Беатріче Данте покинув Земний Рай і попрямував у Рай Небесний, простір якого поділялося на небеса. У першому небі Раю – у небі Місяця, герої зустріли душі черниць, які видали заміж крім їх волі. Дівчина повідала коханому про те, що, незважаючи на те, що ці жінки, по своїй суті, жертви, вони все-таки повинні певною мірою відповідати за скоєне над ними насильство, оскільки не проявили належної стійкості.

На другому небі, званому Меркурій, їх чекали душі праведних, що випромінювали собою яскраве світло. Третє небо – Венера. Тут купаються в благодаті душі велелюбних, що сяють вогненним світлом.

На четвертій небі під назвою Сонце мешкають мудреці. Далі шлях героїв простягався на Марс і білий Юпітер, де знайшли свій притулок душі справедливих. З їх світла утворюються літери, потім з’являється фігура орла, яка символізує імперське правосуддя та влада, що панували на небесах. Цей птах уособлює ідеал справедливості. Її всевидюще око складається з найдосконаліших і гідних світел-духів. Орел заговорив з Данте.

Далі подорожні опинилися на сьомому небі – Сатурні, житло споглядальників. Це місце знаходилося на такій величезній висоті, що Данте, подивившись вниз, побачив, наскільки маленьким став земну кулю.

На восьмому небі розташувалися великі праведники, чий світло горіло вогнем незліченних свічок. На прохання дівчини апостоли почали бесіду з її коханим. Апостол Петро повідав Данте про те, що являє собою істинна віра. Апостол Іоанн розкрив йому таємницю справжньої любові, віри і надії. Тут же, на восьмому небі, Данте побачив випромінює яскраве світло душу Адама.

Далі героїв чекав останній етап – шлях на дев’яте небо. Це місце – осередок світла і добра. Перше, що побачив Данте, була сліпуча крапка, що символізує божество. Навколо цієї точки кружляють нескінченні вогні, утворюють дев’ять ангельських кіл. Найближчі з них – це серафими та херувими, а ті, що обертаються далеко – архангели і ангели.

Беатріче пояснила Данте, що ангели існують ще з дня створення світу. Завдяки їх постійному стрімкого обертанню, Всесвіт рухається і рухається все в ній.

Герої підносяться в Эмпирией. Так називається вища сфера у всій Всесвіту. Тут Данте побачив свого нового наставника – старця по імені Бернард. Тим часом Беатріче піднеслася над їх головами, випромінюючи сліпуче світло. Разом з Бернардом Данте став вивчати троянду Емпірею, де сяяли душі невинних немовлят. Старець звернувся до діви Марії з молитвою, щоб та допомогла Данте, а потім попросив його глянути вгору. Данте підняв свій погляд і побачив яскравий сліпучий світло, в якому знайшов найбільшу істину. Він споглядав Бога в його триєдність.

Цей твір вчить багатьом речам. По-перше, коли герой запитує, чому черниці не можуть потрапити в Рай, Беатріче відає, що жертва також має нести відповідальність за події, якщо вона проявила негідно мужності і стійкості. По-друге, твір вчить тому, що справедливість повинна бути колегіальною. По-третє, дуже повчальним є епізод розмови Данте з апостолами, де даються визначення надії, віри, любові. Це вічні теми, вічні цінності, які будуть мати значення для кожної людини у всі часи. Велику увагу автор приділяє темі любові, і не тільки жінці, але і любові у всіх її філософському розумінні. У кінці твору ми бачимо, що герой, споглядаючи божество, розуміє, що саме завдяки Любові його душа обертається до світла.

Автор Данте Аліг’єрі

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника