Дія п’єси починається в будинку Прозоровых. Наймолодшою з трьох сестер, Ірині, виповнюється двадцять років. На свято запрошено багато гостей, в тому числі брат Андрій, підполковник Вершинін, Кулигін, чоловік Марії, другої сестри, Чебутикін, військовий лікар і багато інших. Ірина сповнена радості і натхнення. Незабаром до присутніх приєднується Наташа, наречена Андрія. Спочатку її бентежить велика кількість людей, але незабаром відбувається щось приємне і дуже довгоочікуване – Андрій робить їй пропозицію.
В наступному кроці оптимістичні нотки змінюються сумом. Андрій мається від нудьги і виявляє своє невдоволення нинішнім становищем на посаді секретаря, адже його мрія – стати професором в московському університеті. Маша каже, що втомилася від чоловіка і його вчених товаришів. Ірина перейматися роботою на телеграфі. З навчання повертається втомлена Ольга. Інші гості також впадають в якусь меланхолію і нарікають на життя. Наташа просить гостей віддалитися.
Наступна дія відбуваються через три роки. Героїв п’єси все також долає хандра. Про майбутні неприємності ніби попереджає трапився неподалік пожежа. В будинку Прозоровых зібралося багато людей – всі вони знайшли тут притулок від водяної стихії. Ірина глибоко нещасна. Вона бачить, як життя проходить повз, і нічого вже не повернеш. Планів їх сім’ї не судилося збутися, адже вони так мріяли переїхати до Москви. Андрій плаче. Він так сподівався, що після весілля їх сім’я буде щаслива. А Кулигін все вмовляє себе, переконує у власне щастя, але чим більше він це робить, тим більше переконується у протилежному.
На порозі стоїть осінь. Маша дивиться услід відлітають на південь птахам. Бригада артилерії готується до від’їзду в іншу країну. Військові прощаються з сім’єю Прозоровых. Наостанок робиться загальна фотографія на пам’ять. Андрій помічає, що місто незабаром зовсім спорожніє.
Незабаром Машу чекає розлука з Вершининым, а Ольга займає посаду начальниці гімназії. Ірина, розуміючи що в Москву їм тепер точно не перебратися, вирішує вийти заміж за барона і почати нове життя. Однак і тут героїв п’єси очікують нещастя. Молодий штабс-капітан на дуелі вбиває нареченого Ірини.
Дія п’єси закінчується роздумами Андрія. Він дивується, чому ж вони, такі молоді і повні сил, раптом розчарувалися в житті, звідки в них зародилася ця порожня хандра.
Герої п’єси є частиною суспільства, вони його заручники. І якими б не були їхні мрії та бажання, доля кожного з них знаходиться під влади законів життя суспільства і країни в цілому.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
