Твір перегукується з відомою книгою письменника «Марсіанські хроніки». Дія оповідання Бредбері розгортається на планеті Марс, яка заселена оточуючими. Проте в центрі знаходиться одна прикметна сім’я, з якої і відбувається цікаве.

Планета, подібно пустелі, є нудним місцем. Головні герої місіс і містер Прэнтис постійно живуть у спогадах про минулі дні на Землі. Незважаючи на це, персонажі примиряються з повсякденною та навевающей тугу дійсністю.

Дружина Прэнтиса кожну ніч ностальгує по дому, їй хочеться назад в свою затишну квартиру, де її улюблений шафа, стіл, вітер завиває за вікном, де все той же колишній уклад життя. Героїня не раз приймала рішення повернутися на планету Земля, проте так і не вистачило сили духу. Чоловік відкриває таємницю їй всі кошти він вклав в певну справу, але що воно з себе представляє, дізнатися так і не вдалося. Від цього дружина перебуває в розладі.

Бачачи переживання Керрі, Прэнтис вирішував завести бесіду з приводу того, навіщо вони прибули на Марс. Виходить монолог, в результаті якого впізнається, що людство повинно рухатися вперед, роблячи граціозні відкриття, роблячи винаходу, крокувати впевненою ногою по дорозі. Людям важливо увічнити про себе пам’ять, спробувати дізнатися таємниці безсмертя. Для прогресу необхідно освоювати і заселяти нові планети. Тому, якщо безмежний простір знищить яку-небудь планету, то потрібно буде переміщуватись на інше місце проживання. Сім’я Прэнтиса потім і вирушила на Марс: здійснювати відкриття, робити неможливе, розвивати технології.

На наступний день чоловік веде героїню і дітей до місця, розповівши, куди пішли всі гроші. Це був будинок, схожий на той, що був на Землі. Найважливіша деталь – це віконце у дверях, нагадує ту саму квартиру. Спогади рвуться, ріже серце. Марс стає милішим, дружелюбніше, не таким вже і сірим. Так, земляни знаходять гармонію і спокій на новій планеті.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника