В одній з книг про першій світовій війні стверджується, що наступ британських військ в Сен – Монтобані зірвалося з-за дощу, але знайдена записка німецького розвідника Ю-Цуна проливає світло на ці обставини.

Резидент німецької розвідки Ю-Цун повинен передати в центр через свого помічника відомості про місцезнаходження британської артилерії, але дізнавшись, що це неможливо, вирішує бігти, але завдання виконати.

В телефонній книзі він відшукує номер людини, прізвище якого Альбер збігається з назвою містечка, де розташувалась артилерія. Якщо Ю-Цуну вдасться вбити цю людину, то через замітку в газеті в центрі зрозуміють де потрібно наносити удар.

Розшукуючи Альбера, розвідник згадує про свого предка Цюй-Пені, нібито присвятив себе написанню роману та побудові лабіринту. Насправді роман здався спадкоємцям незрозумілою дурницями, а від лабіринту не знайшли й сліду. Альбер ж, що виявився китаистом, який вивчав праці Цюй-Піна, пояснює, що лабіринт існує і описаний у романі, як переплетення часу і різних реальностей. У різних каналах часу подій можуть бути абсолютно різні варіанти, хоча дійові особи можуть бути одні і ті ж.

Поки Альбер, захлинаючись від гордості за своє відкриття, розповідає цю історію, Ю-Цун бачить біля будинку свого переслідувача Річарда Меддена. Роздумувати ніколи і Ю-Цун стріляє у вченого з револьвера. Така була ця реальність, і сталося те, що повинно було трапитися в цьому відрізку часу. Чому бути, того не минути, хоча за версією Цюй-Піна, можливі нескінченні безлічі інших варіантів.

Газети тут же розтрубили новину про вбивство, в Німеччині зрозуміли, де потрібно наносити удар, англійську артилерію розбомбили, задача була виконана.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника