Дія розгортається у період закінчення війни. Радянська армія захопила місто, і раптом почався наліт фашистських винищувачів. Іван Волік біг за сержантом, але не наздогнав. І тут перед ним виникли два фашиста. Іван одного пристрелив, а другий втік.

Місто сколихнула чергова хвиля вибухів, будівлі руйнувалися. У цій метушні Волок забіг у відчинені двері, оступився і покотився вниз, як виявилося в підвал.

Внизу він виявив фашиста, якого не добив. Він ховався тут. Між двома ворогами почалася бійка. Кожен намагався вбити суперника. Але ось черговий вибух на час зупинив бійку. Івана засипало камінням і уламками, він зомлів.

Вхід в повал виявився похований під купою землі, й бетону. Лише з тріщини стелі всередину не пробивався ясний сонячний світ. У напівтемряві, Іван побачив німця, завалений уламками. Волок подумав, що ворог загинув, але той прокинувся.

Першим бажанням нашого бійця знищити ворога. Але розум не дозволив вистрілити в безпорадну людину. Натомість російський солдат допоміг вибратися німцеві з-під завалу і дав тому перев’язувальний матеріал. Німець був вже не молодий, на скроні зяяла рана така ж, як у Івана на тілі.

Волок не бачив у німця заклятого ворога. Перед ним був літній чоловік, що бачив багато поневірянь на своєму віку. Тільки ось німецьке обмундирування не давало російському солдатові забути, що старий – ворог. Разом, чоловіки стали розбирати утворився завал.

У процесі роботи Іван дізнався про життя свого ворога. Німця звали Фріц, до війни він працював простим столяром. Фашист трохи говорив російською, тому вони досить швидко знайшли спільну мову.

Волок більше не відчував неприязні до Фріца, перед ним був звичайний чоловік. Іван бал стурбований лише тим, що їх чекає на поверхні. Кого вони побачать, коли виберуться з свого ув’язнення? Вбити Фріца він більше не міг. Не та ситуація.

Раптом згори почулися голоси. Іван і німець принишкли. Якою мовою розмовляли зовні, було не розібрати. Волок і Фріц мовчали, боячись нарватися на ворога.

Радянський солдат запропонував Фріцу здатися нашим, але той відповів відмовою. Сказав, що вдома його чекає сім’я, якщо він здасться, то їм доведеться погано. Ще сказав, що не прихильник цієї війни, а Гітлер був дурень. Іван раптом згадав про своїх рідних. Як вони там? Хоча вороги і знайшли спільну мову, у їх відносинах була напруженість. Кожен був готовий, в разі чого, вбити.

Чоловіки продовжили розбирати завал. Раптово, на Івана впала бетонна плита. Він довгий час був у нестямі. Німець, дбав про нього. Робив перев’язки і напував водою. Так вони й існували.

Потім Волок примітив, що в тому місці, звідки впала плита, утворився отвір. Солдат прийняв рішення вибратися і здати Фріца своїм. Відчувши свободу, чоловіки знову стали ворогами.

Німець вибрався першим, і подав руку Іванові. На поверхні були фашисти. Вони побачили Фріца і покликали. Волок не бажав, щоб той повертався до німців, тому вистрілив. Фріц, в свою чергу кинув у Івана гранату. Радянський солдат встиг ще раз потрапити у німця, а граната його лише трохи зачепила.

Німці заметушилися, і давай стріляти в Волока. Знялася курява, і російській вдалося втекти. Поранений Іван мовчки йшов до своїх, і думав про несправедливість.

Чого вчить цей твір, можна розглядати з кількох точок зору. Хтось скаже, що Іван вчинив правильно, вбивши ворога. Хтось подумає, що він не мав права так чинити, адже вони стали майже друзями.

Війна зруйнувала людське ставлення один до одного. Нав’язала незримі правила, за якими прості люди повинні були вбивати собі подібних. Взяти того ж Фріца, чи Івана, вони звичайні люди, яким сказали, що вони вороги.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника