Безрадісний побут бідної рибальського сім’ї, де чоловік основний годувальник, а жінка-господиня, яка створює затишок, чистоту і тепло в сімейному вогнищі. Пізній вечір, господиня-її звуть Жанна перед вогнем сидить і чекає чоловіка штопая старе вітрило.

З тривогою Жанна чекає чоловіка додому, адже сьогодні розігралася страшна буря. Навіть за стіною, в хатині було чути, як бушують хвилі, свистить вітер. Чоловік зранку пішов у море і до пізньої ночі його немає. Жанна стала замислюватися про те, що скоро осінь, а потім і зима. У діточок немає взуття і взимку, і влітку бігають босоніж. На вулиці холодно, а вдома тепло ще не погас вогонь. П’ятеро діток вже безтурботно сплять. Чуючи на вулиці рев вітру моторошно стало Жанні. Де ж чоловік? Коли повернеться? Чи живий? Бережи його Бог. Жанна накинула на голову хустку і вийшла на вулицю взявши з собою ліхтар в надії побачити човен чоловіка, але на морі все так само бушує шторм. Вітер гілками стукає в стіни хатини, Жанна згадала, що ще недавно хотіла провідати сусідку, в якої загинув чоловік.

Сусідка була хвора і на руках у неї було двоє маленьких дітей. На стук у двері ніхто не відкрив. Жанна стала кликати сусідку, але ніхто не відповів, і Жанна зважилася увійти в будинок. В хаті було дуже холодно і темно. За допомогою ліхтаря Жанна оглянула кімнату. На ліжку вона побачила свою сусідку Симон. По тому як Симон лежала Жанна зрозуміла, що сусідка мертва. Поряд з мертвою матір’ю спокійно сопіли її діти, навіть не підозрюючи, що вони залишилися сиротами. Спали діти, притулившись одне до одного, укриті старим одягом. Жанна з б’ється серцем забрала дітей до себе додому. Несучи дітей додому сама задавала собі питання: навіщо? Навіщо вона це робить? Адже В будинку сплять свої п’ятеро малюків. Будинки поклала двох малюків поруч зі своїми та вкрила їх.

А чоловіка все немає. Нищить себе Жанна думками, що ж скаже чоловік, адже самим їсти нічого ледве зводять кінці з кінцями. Але вчинити по-іншому не могла. Жанна схоплювалася з табуретки на кожен стук, їй здавалося, що хтось прийшов. Але нікого не було. Жанна довго сиділа біля ліжка, де спали діти. Погода заспокоїлася, дощ більше не ллє, на вулиці вже світанок, але вітер все виє.

Несподівано відчинилися двері і по хатині пройшовся свіже повітря з моря. І в хату увійшов, високий, засмаглий чоловік, який ніс за собою порвані мережі. У бачивши дружину він став розповідати яка жахлива була вночі погода, і що він нічого не зловив, а тільки порвав мережі. Він став питати Жанну, чим вона займалася, як пройшов день і вечір. І раптом Жанна відповіла, що померла сусідка Симон. При цих словах Чоловік насупився і сказав, що нічого не вдієш, дітей шкода і потрібно їх забрати до себе. У Жанни відлягло від серця, і вона показала чоловікові як всі діти мирно сопіли під пологом.

Головна думка

Цей твір вчить нас тому, що в житті бувають більш важливі цінності, ніж достаток, головне-це вміння допомогти потрапив у біду, проявити великодушність.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника