Стався цікавий випадок. Поставила мене в незручне становище моя внучка. Вже чотири літніх періоду ми відпочивали в селі.

Я займався тим, що розглядав різні види птахів, які тут роблять гнізда. Потім здав на видання, готову, як я вважав наукову роботу.

Прибули ми в останніх числах травня. Зі мною на прогулянку ходила моя внучка. Кожен бачить, насамперед, те що давно вивчає в роботі.

Наприклад, льотчик завжди помічає гул мотора, капітан корабля – спеціаліст по зірках. А орнітолог помічає і визначає по голосу птахів. Залучав до цієї науки і свою онуку. Їй вдалося запам’ятати: два десятка птахів, виконують пісні. Я розумів, що вона поки не знає. Але ось одного разу вона прибігла і попросила показати «пташку – неслышимку»!

Автор сказав, махнувши рукою:

– Знову щось придумала!

Мати намагалася дізнатися про таємничих чоловічків. Але, донька тільки злилася.

Ні, я дідусь не придумала. Правда бачила в лісі сидить пташка і ротик розкриває, а звуків не видає!

– А на якому місці вона сиділа? – цікавлюся я, щоб не образити.

Там, де ти сидиш і куриш, біля струмка, на краю лісу, там де ми з гущавини виходимо.

– Гаразд, як підемо разом, то ти мені її обов’язково покажи.

На другий день я пішов в ліс і забув розмову. І раптом настала тиша, птахи перестали співати. Пішов сильний дощ. Він тривав хвилин десять.

Почув тріск Дрозда. І раптом я почув звук, схожий на стрекотіння коників. І помітив пташку, яку описала моя внучка. Називалася вона: Очеретянка – цвіркун. Я взяв свою роботу і переробив. Навчивши свою внучку, я отримав результат: вона помітила те, що я за три роки не побачив!

Висновок: будьте уважні і прислухайтеся до кожного звуку в лісі і для вас відкриються всі таємниці матінки – природи.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника