Постарівши, мавпа стала погано бачити. А від людства вона почула, що це ще не кінець, і можна з допомогою окулярів все бачити. Дуже, величезна кількість вона придбала для себе очок. Ось тільки як ними користуватися вона поняття не має. І на хвіст їх одягне, і оближит, і все нюхає, і так, і сяк ними крутить, а що з ними робити-ніяк не зрозуміє. «Фу гидота» – сказала мавпа, і дура я, що послухала людей. Як вони мене обдурили за очки. А толку в них зовсім немає. Мавпа з образи і відчаю кинула їх про булижники так, що скла розлетілися на всі боки. На жаль, у людей так трапляється що, не знаючи вартість на річ, неук про неї свою думку висловлює до гіршого. А якщо тупец розумніший так він її ще й проганяє.

Автор, у своїй байці, висміює неграмотну мавпу. Яка, постарівши, стала гірше бачити, і за чутками купила собі окуляри, тільки що з ними робити вона не розуміє. Але така поведінка може бути і у людей. Тому, я вважаю, що головна героїня правильно підібрана. Я думаю, що письменник висміяв не тільки героїню, але й людей, які, не знаючи речі, намагаються, щось з нею зробити.

Мораль байки така: що б братися за якусь справу, треба навчитися його робити, щоб не ганьбиться перед людьми. Не варто братися без навчання за справу, а якщо взявся, та не вийшло, то не кажи що це безглузде справу. Не роби те, в чому сам не розбираєшся.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника