Урал. На платформі юрбиться народ ягідників з відрами, кошиками і всякої начинням. Під’їжджає поїзд, який їде до Теплої гори і зупиняється лише на хвилину.

Натовп ягідників, штовхаючись, намагається влізти у вузькі двері тамбура. Серед пасажирів протискується маленька бабуся. Хтось із хлопців вистачає її під пахви і затягує вгору. У цей момент у старенької розв’язується хустку, і берестяній туес падає. З нього висипається всі ягоди малини.

Малина розлетілася по рейках, щебені, тамбурі. Старенька застигла, заохала. Поїзд рушив. Бабуся прокинулася і закричала: «Зачекайте! Дайте зібрати ягоди!». Але поїзд вже набрав швидкість.

Вражена старенька з тремтячими губами і руками увійшла в вагон. Школярі, що посіли підлогу вагона, звільнили їй, цілу лаву.

Бабця сиділа і, не рухаючись, дивилася на пролітали повз ліхтарі. Ще недавно вона збирала ягоди і була щаслива. Зустрівся в лісі хлопцям, вона встигла розповісти, що живе одна. Пом’янула онука Юру, який загинув на війні, кинувшись на танк. І встигла заспівати пісню про ягоду малину.

На зупинці у вагон увійшли рибалки. Вони розташувалися біля старенької, тому що інших місць не було, і заспівали веселу пісню. Бабка озиралася на них. Один рибак запропонував їй підспівати. Старенька зло подивилась і відвернулася до вікна.

Школяр щось тихо сказав рибаку. Той запитав бабусю: «Що ж ви така незручна?» Та стрепенулася і погрозила чоловікові кулаком.

Рибак попросив хлопців показати, скільки ягід зібрали. Школярі дружно відкривали свої кошики.

Рибак взяв бабкін туес і скомандував хлопцям насипати по жменьки. Школярі з радістю погодилися. Коли туес наповнився вщерть, рибак віддав його старенькій. Вона зі сльозами на очах подякувала хлопцям.

Рибалки знову затягнули жартівливу пісню про бабцю з малиною. Школярі підспівували їм. Бабуся притискала до себе туес і, хитаючи головою, посміхалася у відповідь на жартівливу пісню.

Розповідь вчить тому, що добрі вчинки приносять радість людям.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника