Літній міністр сидить у роздумах і розгубленості в чужому домі. Йому повідомили про час, коли буде скоєно замах. Для безпеки довелося виїхати зі свого будинку з сім’єю. Ця новина шокувала чоловіка.

Революціонерів, які готуються вбити міністра, зловили і відвели на допит. Їх всіх чекала страта через повішення. Тепер ці молоді чоловіки сиділи в точно таких же роздумах, як і раніше міністр. Всіх їх турбували думки про неминучу смерть.

Сергій Головін не боявся смерті, йому лише було шкода прощатися з життям. Каширін ж, навпаки, приходив в жах від думки про страту, але всіма силами намагався не виказувати своїх почуттів. Вернер зовсім інакше ставився до питання смерті: він був упевнений, що ця страта – показник того, що їх бояться, а, значить, вони вже перемогли. Тоненька юна Муся була готова відмовитися від свого тіла, щоб душа могла злетіти до небес. Таня, стала всім матір’ю, не думала про себе, а турбувалася про інших.

Разом з цими 5 революціонерами сидять ще двоє: Янсон – робітник, який вбив свого господаря і намагався зґвалтувати його дружину, і Михайло Голубець, здійснив безліч темних справ. Голубець був чи не гордий своїми злочинами і відкрито називає себе розбійником. На відміну від нього Янсон був шокований і вчиненим і насувається стратою.

У міру того, як проходить час і наближається година смерті, щось змінюється в душі кожного. Вернер відкинув всяке презирство до людей і зрозумів, що цей світ прекрасний. Тільки Голубець продовжує веселитися. Він випробував паніку, лише побачивши, що ведуть до шибениці парами, а йому судилося зустріти смерть на самоті. Тетяна поступилася йому місце в парі з Мусею, і чоловік під руку повів дівчину до смерті.

На сході тіла сімох склали в ящик.

У творі автор описує емоційний і психологічний стан героїв, засуджених до смерті. Кожен персонаж твору переживає близькість страти по-своєму.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника