Розповідь про собаку. У неї не було імені, не було і господаря. Ніхто не знав, де вона жила і чим харчувалася в цю довгу морозну зиму. Вона не могла притулитися у теплих сільських хат, оскільки звідти її проганяли дворові собаки і вуличні хлопчаки.

Вона не довіряла людям, від яких отримувала тільки стусани та побої. Вона мстилася людям, намагаючись вкусити будь-кого, але найчастіше була побита камінням і палицями.

Одного разу взимку вона знайшла притулок під терасою порожньої і неохоронюваної дачі і до самої весни сторожила її, відчуваючи приховану гордість від власної значущості.

А навесні з міста приїхали дачники, добрі й веселі люди. Собака залишилася доглядати їх, і навіть отримала своє ім’я – Кусака, за те що вкусила за сукню доньку господині – красуні Лелю.

Господарі були добрими людьми, і поступово звикли і полюбили Кусаку, а вона, вперше в житті, почала відповідати людям ласкою і любов’ю. Вперше в житті безродна собака стала потрібною і коханою. Гарне звернення і регулярне харчування змінило пса до невпізнання. Шерсть знайшла блиск і чистоту, боки округлилися, і нікому в голову не могло прийти жбурнути в неї каменем або вдарити палицею.

Але настала осінь, почалися дощі, і дачники почали збиратися в місто. В місто, де для Кусака не було місця. Не було для Кусака місця і в серці красивою, але трохи легковажною Лелі, яка виїхала, так і не попрощавшись з собакою.
А Кусака залишилася одна в спорожнілій дачі, яку з такою гордістю охороняла все літо.

Почався довгий, осінній дощ. А разом з дощем прийшла та ніч. І вночі собака почала вити. Кусака стояла на задніх лапах перед безнадійно замкненими дверима і вила. І здавалося, що виє сама ніч.

Самотність і безнадія. Самотність, як променем зігріта теплотою жіночого серця, а потім знову цим серцем віддане і кинуте, й від того ще більш гіркий. І неважливо, про кого йде мова, про собаку чи людині.

Короткий зміст Кусака по главам

Глава 1

Безіменна собака, нікому не належала, жила на самоті, сама знаходила собі десь їжу, десь нічліг.

Діти кидали в собаку палиці і каміння, дорослі лякали її пронизливим свистом, женучи її звідусіль. Собака бігла в темний сад покинутого будинку і там зализувала рани, скиглячи і плачу від болю і образи.

Одного разу її тільки пошкодував якийсь п’яний мужик, хотів погладити. Але поки собака вирішила до нього підійти, у нього вже змінилося настрій, і собака замість ласки отримала черговий удар.

Після того випадку собака ще більше озлоблювалася і зовсім перестала довіряти людям. Якщо хтось хотів її приголубити, вона люто гарчала і намагалася вкусити.

В одну з холодних і довгих зим, собака знайшла порожню дачу, яку ніхто не охороняв, і стала там жити під терасою.

Вдень собака бігала селищу в пошуках їжі, а на ніч поверталася на дачу і охороняла її.

Кожну ніч собака вилазила з-під тераси, вискакувала на вулицю і гавкала до втрати голосу.

Повертаючись знову під терасу, собака заспокоювалася, горда собою.

Глава 2

Нарешті настала довгоочікувана весна, і в будинок, де жила собака, приїхали дачники. Відразу тишу порушили гучні розмови, пісні і сміх приїхали людей.

Втомилися від міського життя, від холодної зими, дачники голосно раділи весняному теплу, свіжого повітря та сонячного світла.

Молода дівчина вискочила в сад, і радіючи життя, весело закрутилася. І тут до неї безшумно підкралася собака, рвонула дівчину за поділ сукні, і також тихо зникла в кущах росте в саду ягоди.

Перелякана дівчина втекла до хати, голосно кричачи, що в саду знаходиться велика злий собака.

Вночі собака повернулася під терасу. Люди спали і були не страшні їй. І тепер собака вже стала охороняти так ненависних їй людей.

Дачники, спочатку хотіли прогнати напугавшую їх собаку, були добрими людьми, вони потроху почали звикати до неї, і дали їй ім’я – Кусака.

Розділ 3

Собака звик до свого нового імені, і теж з кожним днем все більше і більше почала підпускати до себе дачників.

І настав той момент, коли собака підпустила до себе Лелю, і, закривши очі, лягла на спину. Собака не знала, чого їй чекати: чергового удару, або чогось іншого. Але дівчина стала лагідно і ніжно гладити собаку. Побачивши, що Кусака дозволяє пестити себе, дівчина закричала своєї сім’ї, щоб вони подивилися, як вона подружилася з собакою.

Прибігли діти і навперебій стали смикати і гладити собаку. А Кусака продовжувала здригатися від їх ласки, відчуваючи біль від незвичних для неї дотиків людських рук.

Всією своєю собачою душею Кусака прив’язалася до своїх господарів. Їй дали ім’я, її годували, вона мала можливість охороняти господарів, вона була щаслива. Її довга шерсть очистилася, стала гладкою і блискучою, вона по-справжньому стала домашньою собакою, і вже ніхто не намагався її ображати.

Не вміючи виказувати своїх почуттів, ніколи не знала ласки, вона все – одно з недовірою ставилася до оточуючих, очікуючи побоїв.

З часом і Кусака навчилася висловлювати ніжність і прихильність до людей. Вона скакала, і крутилася навколо себе, незграбно перекидалася – всіма силами намагалася висловити свою подяку приласкавшим її людям. Її безглузді стрибки робили її неповороткою, смішний і жалюгідною. Дачники сміялися над нею, і знову шарпали її, викликаючи в ній незграбні прояви любові.

Кусака вже повністю звиклася зі своєю новою життям, була обласкана і нагодована, із задоволенням грала з дітьми, супроводжувала їх у ліс і на річку, а по ночах на законних підставах сторожила будинок і живуть там людей.

Глава 4

Минуло жарке літо. Затягнулося хмарами небо і почалися проливні часті дощі. Настала осінь. І знову на дачі став чути шум і гомін безлічі людей, які вантажили речі на скрипучі від тяжкості вози.

Леле шкода було залишати собаку, але до собі вони її не хотіли брати.

Дівчина покликала Кусаку з собою і пішла на вокзал.

Йшов сильний проливний дощ, затягнув все навколо сіркою пеленою, стало похмурим і нудно.

Глава 5

Забувши про Кусаку, дачники поїхали. Собака довго бігала по їх слідах, збігала на станцію і повернулася додому, але й там було порожньо.

Дощ розійшовся ще більше, занурюючи все навколо в безпросвітний морок.

З настанням ночі завила собака. Вона жалібно вила і безнадійно. Вона своїм спокійним виттям ховала в собі почуття, розбуджені людьми, і ними ж так жорстоко і підло убиті.

Байдужі і байдужість до тварин переростає в байдужість і байдужість до людей, призводить до жорстокості і підлості.

Щоб завжди залишатися людиною, треба з любов’ю і добротою ставиться до навколишнього світу, дбайливо ставитися до природи.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника