Головна героїня – дівчинка Віра, выздоровевшая після пологової травми. Дівчинка живе з батьками і бабусею, матір’ю батька.

Дівчинка дуже прив’язана до бабусі, Анісії Іванівні, адже та піклувалася про неї під час хвороби. Заради внучки вона пішла з роботи і присвятила її лікування і виховання. «Мама Ася», як називала її Віра, завжди підтримувала дівчинку.

Маму, Софію Василівну, Віра теж любить. Однак дівчинка не відчуває від неї теплоти. Софія Василівна – спеціаліст по захисту навколишнього середовища. Вона вольова, практична, впевнена.

Всі знайомі захоплюються бабусею Віри, називаючи її «добрим генієм». Мамі не подобається, що свекруха займає значуще місце в житті дочки. А після шкільного твору Віри, в якому та відводить бабусі центральну роль у своєму житті, мати взагалі приймає рішення роз’їхатися. Безвольний батько тільки підтримує дружину в цьому питанні.

Вірочка дуже обурюється, дізнавшись про це. Дівчинка робить моральний вибір – залишитися з Анисией Іванівною. Віра вирішує стати свідком по розділу майна. На суді батько Віри просить бабусю погодитися на поділ. Суддя щиро обурюється, не розуміючи, як можна судитися з рідною матір’ю.

Дівчинці не вдається поговорити з суддею і стати свідком. Батько відшукує дочка і повідомляє їй, що розділу не буде. Коли вони приходять додому, бабусі там вже немає. Вона поїхала в село. У Віри трапляється істерика, вона усвідомлює, що бабуся поїхала вмирати. Батько намагається заспокоїти доньку, але тепер це марно.

У цій повісті Алексин показує, наскільки згубна ревнощі. Поділ майна – звичайна справа. На ґрунті конфлікту люди забувають про сімейні цінності, про почуття обов’язку до близьких людей, про людські відносини.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника