Брат юної Жені – старшокласник Льова вчиться в консерваторії. Як і їх дідусь, який грав у фойє театру, він освоює кларнет. Дружині завжди здавалось, що фойє – це щось надзвичайне, урочисте… Вона дуже пишалася тим, що брат продовжує сімейну традицію. Вона сама вибрала собі роль жертвуючи всім сестри геніального музиканта.

Женя вирішила, що все життя присвятить опіки над геніальним (але таким непристосованим до життя) братом, що навіть заміж не піде заради нього. І коли-небудь вона напише про нього мемуари, як сестра самого Чехова, а всі будуть захоплюватися її «героїчним» поведінкою.

Ця роль їй подобалася, хоча батьки зовсім її не схвалювали, ще тому, що, значить, самої для себе робити нічого не потрібно. Крім того, що не потрібно будувати сім’ю в майбутньому, ще зовсім не обов’язково добре вчитися, думати про професії. Втім, Льова зовсім не був готовий до такої жертви.

Тим більше, з-за цього молодша сестра почала ним командувати. Вона краще знала, як йому говорити, триматися, з ким спілкуватися… І несподівано Лева на шкільному виступі закохався в співачку Аліну. Женя злякалася, що він стане менше приділяти уваги музиці. І дівчинка постаралася обумовити Аліну. Коли це не вийшло, Женя сказала дівчині, що у брата вже є наречена – його акомпаніаторка, яку (конопатую і повну) в крайньому випадку Женя готова була терпіти. Льова так засмутився через холодності Аліни, що погано зіграв перед своїми викладачами. Довелося Євгенії у всьому зізнатися… А ще вона побачила, що в тому самому фойє люди не дуже уважно слухають музикантів, а більше їдять і розмовляють. Таке розчарування!

Про все це читач дізнається з щоденника Жені, який вона вела, щоб нащадки дізналися, яку важливу роль вона відіграла в становленні великого музиканта Леви. Але після всіх цих переживань вона кинула ці записи.

Повість ця вчить не нав’язувати ярлики, не придумувати гри, якщо інші учасники не в курсі.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника