Утворення СРСР

Договір про утворення СРСР був підписаний 29 грудня 1922 р., а вже 30 грудня 1922 р. I Всесоюзний з’їзд Рад схвалив його.

Першими державами, які опинилися в його складі, були Українська РСР (УСРР), Білоруська РСР (БРСР) і Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗСФРР).

Цікавий факт, що формально всі вони вважалася суверенними державами.

Боротьба за партійну владу

Вся влада СРСР була зосереджена в руках комуністичної партії, яка протягом історії кілька разів змінювала свою назву. У кінцевому рахунку, у 1952 р. вона почала називатися КПРС (Комуністична партія Радянського Союзу).

Вищими органами влади були Центральний комітет, Оргбюро, Секретаріат і Політбюро. Останній з них був найголовнішим органом влади.

Постанови Політбюро не піддавалися критиці і обговорення, і повинні були виконуватися беззаперечно.

Де-юре всі члени Політбюро були рівні, однак де-факто це було не зовсім так. Найбільш значущим представником Політбюро був Володимир Ленін, з-під пера якого виходили різні закони і приймалися всі найважливіші рішення.

Однак після того, як Ленін почав серйозно хворіти, він не зміг брати участь в обговоренні тих чи інших питань, що дало привід до боротьби за владу.

Крім нього у складі Політбюро були Сталін, Троцький, Риков, Томський, Зінов’єв і Каменєв. Саме ця шістка в період 1922-1925 рр. брала участь у засіданнях.

Незабаром в Політбюро стався розкол. Сталін, поряд із Зинов’євим і Каменевим, виступили проти Троцького. Варто зауважити, що між політиками тертя виникали ще під час Громадянської війни.

В кінці 1923 р. Троцький почав вимагати більшої рівності в партії, відкрито критикуючи «трійку» своїх однопартійців. Однак, як з’ясується пізніше, він програє це протистояння.

В результаті, як Троцький, так і всі його соратники будуть оголошені ворогами народу.

Після смерті Леніна в 1924 р. до Йосипу Сталіну, Kamenevu і Зинов’єву приєдналися й інші ключові політики. В їх числі були Куйбишев, Бухарін, Риков і Томський.

При цьому особистий авторитет Сталіна з кожним днем помітно зростав.

Йосип Сталін і Лев Троцький

На 13-му з’їзді РКП (б) вдова Леніна Надія Крупська оприлюднила «Лист до з’їзду», написане покійним чоловіком незадовго до смерті. Однак лист не було зачитано в залі, оскільки присутні визнали правильним прочитати його тільки на закритому засіданні.

До слова сказати, у цьому листі Ленін говорив про своїх соратників, даючи кожному коротку, але змістовну характеристику.

Зокрема, Володимир Ілліч звинувачував Сталіна в тому, що він зосередив у своїх руках занадто велику владу і навряд чи зможе розумно використовувати.

У той же час він хвалив Троцького і навіть називав його кандидатуру найкращий для управління новоутвореною державою.

Цікавий факт, що на тому з’їзді Сталін попросив про відставку, однак Каменєв наполіг на тому, щоб це питання поставили на голосування.

Йосип Віссаріонович Сталін

На думку ряду істориків, Сталін наважився на такий крок не тому, що хотів піти з політики, а для того, щоб розташувати до себе людей.

Таким чином, він показав, що нібито не тримається за владу і тим самим завоював симпатії учасників з’їзду. В результаті, проти нього проголосували тільки прихильники Троцького.

Варто зауважити, що вже через пару тижнів Йосип Сталін забуде, як його підтримували Каменєв і Зінов’єв.

Він звинуватить їх у спотворенні ідей Леніна і буде робити все можливе, щоб виставити їх ворогами народу. В результаті вони будуть змушені приєднатися до Троцькому.

У цей час Сталін зблизився з Бухаріним. Разом з ним він проповідував ідеї соціалізму і критикував капіталізм. У суспільстві з кожним днем ставало все більше прихильників Сталіна, вірили в його програму розвитку СРСР.

Восени 1927 р. «Об’єднана опозиція» в особі Троцького, Каменева і Зінов’єва була остаточно знищена. До 1929 р. вся влада фактично опинилася в руках Йосипа Сталіна.

Незабаром він почав позбавлятися і від своїх соратників, у тому числі і від Бухаріна. Його метою було вибити з політичної гонки всіх тих, хто потенційно міг перешкодити йому стати главою СРСР.