Жуковський Василь Андрійович (1783 -1852). Старий імперський гімн «Боже царя храни» був написаний для російського престолу російським поетом. І подібно багатьом російським класиками XIX століття цей поет мав іноземне коріння.
Василь Жуковський був незаконнонародженим сином офіцера й полоненої туркені Сальхи. Дитинство його пройшло в поміщицькій садибі, і батько зміг дати «байстрюку» благородне звання, а прийняла участь в його долі сімейство Юшкових – влаштувати в Московський університетський пансіон.
У пансіоні Жуковський одержав гарну освіту, опублікував перші твори (1799) в дусі романтизму. Він познайомився з працями історика Карамзіна, який справив великий вплив на подальше життя поета. Пансіон був закінчений зі срібною медаллю, і далі почалася громадянська служба; але до чиновницькому справі Жуковський відчував огиду. Закінчилося скандалом і арештом.
Уникнути суду допоміг директор Пансіону Тургенєв. Оселившись у батьківській садибі, Василь займається перекладами, перебуваючи на положенні вчителя й наставника у рідних дружини батька. До однієї з вихованок – Маші Протасової він відчував романтичну прихильність. Маші було всього дванадцять; бути разом вони не могли, але період захоплення нею був для поета дуже плідним. Юної музи була присвячена елегія «Вечір» (1806).
Під час війни 1812 року Василь Жуковський був у діючій армії, брав участь у Бородінській битві і був нагороджений за особисту мужність замовлення. Перед самим навалою він закінчив баладу «Світлана» (1812).
Випадкова зустріч з Машею Протасової, здавалася, дала ще один шанс. Але її мати заперечила шлюбу через близькою родинного зв’язку. Жуковський впав у депресію. Він направляється в місто Дерпт, де його кохана виходить заміж.
Тут же, в Дерпті, поет зустрівся з одним із вихователів царських синів. Вже відомий автор багатьох віршів, балад і переказів Жуковський отримує місце придворного вчителя. На цьому терені Василь Андрійович служив 27 років і числився за спадкоємця престолу до самої своєї смерті.
