Тургенєв Іван Сергійович (1818-1883) став єдиним з російських класиків, якого однаково шанували в Росії і в Європі. Таким був результат наполегливої праці і життєвих компромісів.
Вчитися мистецтву слова Тургенєв почав у Московському університеті. Він опублікував у журналі кілька віршів, познайомився з Жуковським і Кольцовим. Помітний вплив на нього зробили ліберали Станкевич і Грановський. Але найбільш тісного вийшла дружба з Бєлінським, який видав у 1843 р поему Тургенєва «Параша».
Російська дійсність мало приваблювала франтоватого і вишуканого юнака. Він їде в Європу, де продовжує освіту. Живучи на широку ногу і не рахуючи витрат, Тургенєв потрапляє в трагикомичную ситуацію, коли на прохання вислати гроші він отримує з дому посилку з цеглою.
Повернувшись, Іван Сергійович недовго служить, друкує повісті «Бретер», «Три портрети» (1846), а також поему «Поп».
Критика Тургенєвим церкви та існуючих порядків не викликали захоплення у імператора. Певний час письменник навіть перебував у засланні за некролог на смерть Гоголя. І вихід стали хрестоматійних «Записок мисливця» (1847) не додав йому царського розташування. Письменник знову залишає Росію.
Великий шанувальник слабкої статі Іван Сергійович продовжує роман з артисткою Поліною Віардо. Їхні стосунки тривали до смерті письменника. А після, Віардо взяла участь у долі його позашлюбної дочки Палажки.
Під час революції 1848 року погляди демократа Тургенєва досить повагались. Жахи громадянського конфлікту сильно впливали на м’якого Івана Сергійовича. Можливо тому він не перейшов у табір фанатичних лібералів Герцена і Огарьова. До того ж, тенденційний переклад «Записок мисливця» став аргументом у пропагандистської компанії проти Росії під час Кримської війни.
Лише після смерті Миколи I виходять твори: «Напередодні», «Рудін», «Дворянське гніздо». Роман «Батьки і діти» призводить Івана Тургенєва на самий верх літературного олімпу.
Але більш ніж на батьківщині, він популярний в Європі. Його ім’я шанується поряд з найвідомішими діячами європейської культури, Тургенєв активно просуває російську літературу, переводячи і популяризуючи вітчизняних авторів. Відносини з колегами не завжди складаються вдало, а з Левом Толстим справа трохи не доходить до дуелі. Але всі сварки і чвари меркнуть перед лицем смерті. У 1882 році Тургенєв захворів і у вересні 1883 року помер від злоякісної пухлини.
