Семен Іванович Дежнев (1605-1672) . Серед першовідкривачів – землепрохідців, прирастивших Росію Сибіром, ім’я Семена Дежньова стоїть у першому ряду. Він першим пройшов Берингову протоку: за 80 років до походу самого Вітуса Беринга.
Сибірський козак Дежнев воював з якутскими племенами, збирав данину в цареву казни, був поранений у сутичці. В 1643 році, у складі загону, вийшов в середню течію р. Колима, де був заснований центр російської експансії у Східній Сибіру Среднеколымск. Там, із загоном з 13 осіб, Семен Дежнев відображає напад 500 юкагирских воїнів.
Влітку 1648 року невеликий караван козацьких суден вийшов з колимського гирла в Північне полярне море (колишня назва Льодовитого океану). Частина судів розбилися об скелі, а врятувався екіпаж загинув у бою з коряками. Два судна штормом віднесло: згодом на Алясці знайшли сліди характерних будівель, а у тубільців в ходу була легенда про «бородатих блакитнооких людей».
Залишилися кочі (козачі суду) долаючи негоду і шторми, рухалися далі на схід. У вересні 1648 року судно Семена Дежньова огинає Великий Кам’яний Ніс – найсхіднішу точку Євразії. А 1 жовтня кораблі розкидало бурею. Дежньова, з командою в 25 козаків віднесло до річки Анадир.
У гирлі Анадиря козаки перезимували, а потім, поставивши острог (колоніальний форт), обклали даниною чукотські племена. Незважаючи на перевагу в озброєнні і організації зломити опір місцевих пологів довго не вдавалося. Лише з підходом підкріплення, над цим краєм було встановлено відносний контроль.
Здавши командування острогом (1659), Семен Дежнев попрямував до Якутська, адміністративний центр Східної Сибіру. Звідти він повіз царю скарбницю. У 1669 році відважний землепроходец з’явився в першопрестольній з вантажем моржевої кістки і хутра; йому було виплачено жалування за 19 років.
Помер Семен Іванович у 1672 році. Нині його ім’я носить мис – крайня край Азії на сході, острів, і багато географічні точки Північного морського шляху.
