Карамзін Микола Михайлович (1766 -1826). Твори Миколи Карамзіна стали для російської культури проривом у світ сучасної літературної мови. Багато слова (катастрофа, епоха, промисловість та ін) були введені ним в обіг, церковнослов’янські звороти замінили сучасні. Карамзін першим став використовувати букву е, а його «Історія держави Російського» мала популярність порівнянну з нинішніми бестселерами.

Микола Михайлович Карамзін народився у дворянській родині з татарськими корінням. Освіта, отримана в пансіоні, продовжив в Москві. Деякий час служив у гвардії, але незабаром залишив службу. У стародавній столиці він зійшовся з літераторами і брав участь у виданні першого російського журналу для дітей. Деякий час Карамзін полягав у масонській ложі.

Подорож по Європі, і особливо перебування в Парижі, під час французької революції, дало Карамзіним безліч вражень. Він написав «Записки російського мандрівника» (1791), миттєво зробили його популярними. Ця книга вважається предтечею сучасної літературної мови.

Повернувшись, Карамзін займається творчістю, редагує журнали та альманахи. Повість «Бідна Ліза» (1792), сюжет якої заснований на реаліях вітчизняного побуту, зробила його одним з найпопулярніших авторів і засновником російського сентименталізму.

Указом імператора в 1803 році Карамзіним було подаровано звання історіографа. Це дало можливість працювати з багатьма документами в архівах і монастирях. Йому вдалося виявити звіт купця Афанасія Нікітіна про «Ходіння за три моря», який був опублікований в одному з томів «Історії».

Робота над «історією держави Російського» тривала до самої смерті Миколи Михайловича. Посмертний, 12 том вийшов в 1829 році. Написана сучасною мовою і одягнена в белетризовану форму «Історія» стала для читачів справжнім одкровенням.