Михайло Опанасович Булгаков (1891-1940). Майстер (саме так називають його шанувальники) народився в Києві, в родині історика і богослова Афанасія Булгакова. Михайло рано пристрастився до читання і навіть писав власні оповідання і напівфантастичні історії. Однак професію обрав цілком земну: після закінчення гімназії та університету став лікарем.
Пройшовши військовим лікарем через світову і громадянську війну, Михайло Булгаков, в 1920 році влаштувався на Кавказі. Він зайнявся літературною працею, відчуваючи непереможне потяг до творчості.
Поєднуючи роботу в газетах і драматургію Михайло Панасович переїжджає в Тифліс, потім у Баку. Восени 1921 року поселяється в Москві. Короткі замітки та оповідання Булгакова охоче беруть столичні журнали і газети. Він завершує роботу над сатиричними повістями «Собаче серце» (1925) і «Фатальні яйця».
Захищаючи класичну літературну спадщину, письменник вступив у конфлікт з діячами революційного мистецтва. Преса була сповнена критичних статей, але булгаковські п’єси «Дні Турбіних» (1926), «Зойчина квартира» (1926), «Біг» (1927), «Багряний острів» (1928) з успіхом йдуть на сцені Мхату.
Радянська держбезпека тримає Булгакова під контролем, вдаючись навіть до обшуку. До початку 1930 року його майже не друкують, вистави прибирають з репертуару. Тоді Михайло Опанасович пише листа до влади з проханням дати можливість працювати або дозволити еміграцію. У долі письменника бере участь Сталін. Вождь народів, відвідував театральні постановки Булгакова (особливо йому сподобалась «Біла гвардія), особисто зателефонував опального творця.
У тридцятих роках Булгаков працює у відомих московських театрах, пише п’єси, лібрето, продовжує заняття драматургією. Однак п’єса «Батум», де головним героєм був Сталін, була не закінчена – глава держави вважає недоречним вихваляння своєї персони. Після невдачі здоров’я Михайла Опанасовича погіршився, але йому вдалося закінчити свою головну книгу.
Сатіріко-філософський роман «Майстер і Маргарита» (1928-1940) оповідав про перебування Сатани в комуністичній Москві. Виданий уже після смерті письменника, він став настільною книгою протестної радянської інтелігенції на довгі роки.
