Лермонтов Михайло Юрійович (1814 – 1841) – нащадок шотландського роду, заснованого поетом і пророком Лермонтом, народився в Москві. Виховувала його сувора бабуся, яка вважала винуватцем смерті матері майбутнього поета його батька і не дозволяла їм бачитися. У віці десяти років перший раз закохався, що залишило в душі поета слід на все життя.
Навчався Лермонтов в Московському університеті, а до цього в приватному пансіоні, де почав писати «Демона». Невдала любов послужила поштовхом до «івановському» циклом віршів. Отримання освіти також зіткнулося з труднощами. З-за неприємної історії студент Лермонтов покинув університет і вступив до школи гвардійських подпрапорщиков.
Отримавши чин, він вступив в гусари. Володіючи статусом і станом, Лермонтов мстить колись коханої їм Е. Сушковой через розгульне «гусарську» життя. Як поет, він майже не відомий до 1837 року, коли здобуло популярність його вірш «На смерть поета».
Цей своєрідний некролог А. С. Пушкіна став причиною арешту та заслання на Кавказ, де тривала війна з Шамілем. Перебування на засланні багато в чому змінило поета. Лермонтов пише «Мцирі», твори кавказького циклу і повертається вже відомим літератором. Його друкують в популярних журналах.
Конфлікт із сином французького посла призвела до дуелі, з-за якої Лермонтов знову направляє в діючу армію на Кавказ. Про причини сварки існують різні думки, але важкий характер поета зіграв не останню роль.
В боях з горцями «Мішель», як називали його друзі, виявив неабияку хоробрість. Але військова кар’єра не приваблює його. До 1840 році створено «Бородіно», «Парус», «Ангел», багато інших творів. Закінчено «Герой нашого часу», де в Печоріна сучасники побачили самого Лермонтова. Поет планує вийти у відставку.
Однак планам не судилося здійснитися. Відставний майор Мартинов, який без особливого приводу став об’єктом глузувань жовчного «Мішеля» був спровокований на дуель. Вона відбулася в П’ятигорську, і 27 липня 1841 року Лермонтов був убитий.
Імператор Микола Павлович на смерть Лермонтова сказав, що «той, хто міг замінити Пушкіна загинув».
