Гоголь Микола Васильович (1809-1852). Багато хто з героїв його книг живуть в хиткому потойбічному світі. Містичний ореол супроводжував творця все його життя. А таємниці залишилися нерозгаданими навіть після смерті.
Великий російський письменник Микола Васильович Гоголь народився в 1809 році в малоросійській дворянській родині. Місцевий фольклор став основою для збірки «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1832) і приніс йому успіх. Але шлях до цього успіху був довгий.
Закінчивши ніжинську гімназію, Гоголь спробував щастя в столиці. Він поступав в актори, служив чиновником, намагався писати. Перший літературний твір – «Ганц Кюхельгартен» (1829) було нещадно розкритиковано, і автор кинувся скуповувати і знищувати примірники поеми.
Великою удачею для починаючого літератора стало знайомство з пушкінським колом. Після «Вечорів…» він видає «Арабески» і «Миргород» (1835), пише п’єси. Стає відомим молодим письменником. Проте знаменитий «Ревізор» публікою був зустрітий прохолодно і Гоголь їде за кордон.
В Європі Микола Васильович завершує роботу над першим томом «Мертвих душ», редагує «Петербурзькі повісті», але душевна хвороба поволі точить розум великого письменника. Все частіше він чує голоси, все частіше впадає в меланхолію. 35 років він все ще не одружений.
У 1847 році в світ виходить книга «Вибрані місця з листування з друзями». Це був уже зовсім інший Гоголь. Замість яскравих, глибоких героїв та повних життя сцен, читач побачив релігійне послання. Страшні видіння терзають свідомість письменника; Гоголь виснажує себе постами і молитвами, що підриває і без того слабке здоров’я. Під час одного з нападів він кидає в піч другий том «Мертвих душ».
Гоголя долає страх смерті. Боячись бути похованим заживо, він віддає розпорядження ховати його тільки після початку розкладання тіла. Скрізь йому ввижаються недобрі знаки; сили залишають письменника. Шукаючи розради в релігії, суворо дотримується Великий піст. Виснажений організм не витримав і 21 лютого 1852 року Микола Васильович помер.
Після розкриття могили письменника в 1931 році деякі очевидці стверджували, що тіло Гоголя знаходилося в неприродному положенні, а череп був відсутній.
