Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867 -1942). Срібний вік тривав в Росії всього пару передреволюційних десятиліть, але дав для російської поезії чимало яскравих імен. І ціле десятиліття на поетичному олімпі панував Костянтин Бальмонт.
Він народився під Шуей, в родині провінційного дворянина. Вивчився читати, присутня на уроках матері, що навчав старшого брата. Мати сформувала початку світогляду Костянтина, познайомивши зі світом високого мистецтва.
Навчання в гімназії закінчилося винятком розповсюдження народовольческих прокламацій. Все ж утворення вдалося отримати (1886), хоча про це період у поета залишилися тяжкі враження. Дебют Бальмонта (1885) у відомому журналі пройшов непоміченим; виданий збірник також не викликав відгуків.
До неприємностей у творчості додалися особисті: родина поета не прийняла його одруження. Бальмонт викинувся з вікна, і цілий рік був прикутий до ліжка. Однак лікарняне ліжко дала сильний поштовх творчості.
Другий збірник «В безкінечності» (1894) був відзначений абсолютно новою формою і ритмікою. Його вірші стають все краще. Вибравшись з безгрошів’я, поет подорожує, багато працює, читає лекції з російської поезії в Англії. У зборах віршів «Гарячі будівлі» (1900) читачі побачили того Бальмонта, який буде володіти душами російської інтелігенції початку 20 століття.
Костянтин Бальмонт стає лідером символізму. Йому наслідують, заздрять, шанувальниці намагаються прорватися в квартиру. Схильний до романтизму поет бере участь у революції 1905 року, з-за чого змушений був сховатися за кордоном.
Після повернення на батьківщину Бальмонт видає десятитомник своїх творів. Він займається перекладами, читає лекції. Лютневу революцію поет вітав, але незабаром охолонув до її гаслам. А революцію жовтня 1917 викликала у нього відторгнення. Бальмонт домагається дозволу на виїзд і залишає батьківщину назавжди.
В еміграції поет уникає кіл ворожих СРСР. Допомоги отримати нізвідки. До того ж Бальмонт містить дві сім’ї, і фінансове становище стає все скрутніша. Останній збірник віршів «Светослужение» (1937) він пише, вже страждаючи психічним захворюванням. Останні роки він оселився в будинку піклування, де помер від запалення легенів взимку 1942 року.
До російським читачам Костянтин Бальмонт повернувся, коли в шістдесятих випустили перші антології поетів срібного століття.
