Арешт
На наступний день після того, як його заарештували, у Йосипа Олександровича стався серцевий напад. Він дуже болісно переживав усе те, що відбувалося навколо.
У цей період біографії їм були написані вірші «Що сказати мені про життя?» і «Здрастуй, моя старіння», в яких він ділився своїми емоціями з читачами.
Знову на свободі
Опинившись на волі, Бродський раніше чув нескінченну критику в свою адресу. В цей же час він розлучився з коханою дівчиною Мариною Basmanovoj, після чого його психічний стан помітно погіршився.
Все це призвело Бродського до спроби самогубства, яка, на щастя, закінчилася невдачею.
У 1970 р. з-під його пера вийшло чергове вірш «Не виходь з кімнати». У ньому говорилося про те, яке місце відіграє людина в політичній системі СРСР.
Тим часом гоніння тривали, і в 1972 р. Бродському довелося зробити вибір: лягти в психіатричну лікарню або залишити Радянський Союз.
За словами поета, йому вже доводилося коли-то лежати на лікуванні у психіатричній лікарні, перебування в якій виявилося набагато гіршим, ніж у в’язниці.
У підсумку Йосип Бродський вирішив емігрувати в США, де в 1977 р. йому надали громадянство.
Під час перебування за кордоном він викладав російську літературу в американських університетах, а також займався перекладацькою діяльністю. Так, наприклад, Бродський перекладав на англійську мову вірші Володимира Набокова.
У 1986 р. поет опублікував збірку віршів «Менше одиниці», який отримав безліч позитивних відгуків від критиків.
У 1987 р. в біографії Бродського сталася знакова подія. Він був удостоєний Нобелівської премії з літератури.
Коли до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов, твори Бродського почали друкувати в різних журналах, а книги з його творчістю стали з’являтися на прилавках радянських магазинів.
Пізніше його запросили відвідати Радянський Союз, проте поет не поспішав їхати на батьківщину.
Багато в чому йому не хотілося перебувати в центрі уваги і спілкуватися з пресою. Свої душевні переживання, пов’язані з поверненням на батьківщину, відбилися у віршах «Лист в оазис» і «Ітака».