Твори Гете

У 1773 р. Йоганн Гете публікує п’єсу «Гец фон Берліхінген із железною рукою», яка приносить йому певну популярність.

Наступного коханої Гете стає Шарлотта Буф, яку він побачив на балу. Але дівчина не виявляла до нього ніякого інтересу, у зв’язку з чим він впав у депресію.

«Страждання юного Вертера»

Однак саме завдяки своєму важкому душевному стан, Йоганна Гете вдалося написати чудовий роман «Страждання юного Вертера», в якому Буф була прототипом головної героїні.

У сюжеті роману розповідалося про молоду людину, покончившем життя самогубством через нерозділене кохання.

Це твір мав великий успіх, проте після його публікації в Німеччині було зафіксовано безліч випадків суїциду на грунті нерозділеного кохання.

Цікавий факт, що в деяких німецьких містах ця книга була заборонена через її негативного впливу на молоді уми.

«Фауст»

У період 1774-1832 рр. Йоганн Гете писав свою безсмертну філософську драму «Фауст», що стала одним з найбільш відомих творів у його біографії.

Досі «Фауст» вважається вершиною німецької поезії. Над цим твором письменник працював майже 60 років, доводячи до досконалості кожну фразу.

Перший фрагмент «Фауста» був опублікований в 1808 р., а цілком книгу почали видавати тільки в 1832 р. Трагедія була перекладена на багато мов світу і стала класикою ще при житті Ґете.

Найбільш відомий переклад «Фауста» на російську мову був виконаний Борисом Пастернаком.

Цікавий факт, що Лев Толстой різко негативно ставився до більшості творів Гете, а ось Володимир Ленін, навпаки, називав «Фауст» однією з найулюбленіших своїх книг.

«Лісовий цар»

У 1782 р. з-під пера Гете виходить балада «Лісовий цар», написана у стилі народного епосу. В ній розповідається про якийсь могутній істоті, яка умертвило дитини.

Поет описує батька з сином, скачуть на коні через ліс. Синові здається, що його вабить до себе лісовий цар; батько ж пояснює йому, що це все йому ввижається.

В кінці син кричить про те, що лісовий цар нагнав його. Коли вони, нарешті, приїжджають додому, батько виявляє, що дитина мертва.

Балада «Лісовий цар» кілька разів переводилася на російську мову. Найбільш відомі російські переклади Василя Жуковського і Афанасія Фета.