Наука

По закінченні вузу Мечников якийсь час пробув у Німеччині, де спеціалізувався у німецьких зоологів Рудольфа Лейкарта і Карла Зібольда.

У 20-річному віці Ілля поїхав в Італію. Там він близько познайомився з біологом Олександром Ковалевським.

Завдяки спільним зусиллям молоді вчені отримали премію Карла Бера, за відкриття в ембріології.

Повернувшись додому Ілля Ілліч захистив магістерську дисертацію, а згодом і докторську. До того часу йому ледь виповнилося 25 років.

У 1868 р. Мечников став приват-доцентом в Новоросійському університеті. На той момент біографії він вже користувався великим авторитетом у своїх колег.

Відкриття, здійснені вченим, далеко не відразу були прийняті науковим співтовариством, оскільки ідеї Мечникова з ніг на голову перевертали загальноприйняті норми в області роботи людського організму.

Цікаво, що навіть теорія фагоцитарного імунітету, за яку Ілля Ілліч у 1908 р. удостоївся Нобелівської премії, часто піддавалася жорсткій критиці.

До відкриттів Мечникова лейкоцити вважалися пасивними при боротьбі з запальними процесами і недугами. Він же заявляв, що білі кров’яні тільця, навпаки, відіграють важливу роль у захисті організму, знищуючи небезпечні частинки.

Російський вчений довів, що підвищена температура є нічим іншим, як наслідком боротьби імунітету, тому збивати її до певного рівня просто не допустимо.

У 1879 р. Ілля Ілліч Мечников відкрив важливу функцію внутрішньоклітинного травлення – фагоцитарний (клітинний) імунітет. На основі цього відкриття він розробив біологічний спосіб захисту рослин від різних паразитів.

У 1886 р. біолог повернувся на батьківщину, влаштувавшись в Одесі. Незабаром він почав співпрацювати з французьким епідеміологом Миколою Гамалією, колись навчалися у Луї Пастера.

Через кілька місяців вчені відкрили 2-ю в світі бактеріологічну станцію для боротьби з інфекційними захворюваннями.

В наступному році Ілля Мечников їде в Париж, де влаштовується працювати в Інституті Пастера. Деякі біографи вважають, що він покинув Росію внаслідок ворожого настрою влади та його колег.

У Франції ж чоловік міг безперешкодно продовжувати працювати над новими відкриттями, маючи для цього всі необхідні умови.

У ті роки Мечников написав ґрунтовні праці про чуму, туберкульоз, тиф і холеру. Пізніше, за видатні заслуги, йому довірили очолити інститут.

Варто зауважити, що Ілля Ілліч вів листування з російськими колегами, включаючи Івана Сеченова, Дмитра Менделєєва та Івана Павлова.

Цікаво, що Мечников цікавився не лише точними науками, але також філософією і релігією. Вже в похилому віці, він став засновником наукової геронтології і ввів теорію ортобиоза.

Лев Толстой та Ілля Мечников

Ілля Мечников стверджував, що життя людини повинна досягати 100 і більше років. На його думку продовжити своє життя людина може за допомогою правильного харчування, гігієни і позитивного погляду на життя.

Крім цього, серед факторів, що впливають на тривалість життя, Мечников виділяв мікрофлору кишечника. За кілька років до смерті він опублікував статтю про користь кисломолочних виробів.

Свої ідеї вчений докладно виклав у працях «Етюди оптимізму» і «Етюди про природу людини».