Слово «васал» має два значення. Одне з них переносне, що означає «людина або держава, залежні від іншого, не мають своєї волі, а вимушені підкорятися кому-то». Саме це мається на увазі, коли кажуть «васал імперіалізму» або «вірні васали США». Пряме значення відноситься до складної системи феодальних відносин.

Слова цього вже більше тисячі років. Воно однаково пишеться англійською і французькою мовами, а відбулося воно від кельтського «gwa sawl» – службовець. На відміну від сучасного переносного значення, що є синонімом слова «раб», васалами в Середньовіччі були тільки вільні люди, але при цьому перебувають у підпорядкуванні у своїх сеньйорів або, інакше, сюзеренів – покровителів васалів. Система феодальної ієрархії була досить складна та мала свої особливості у різних країнах.

Зародження васалітету

У 847 році онук Карла Великого, який увійшов в історію під ім’ям Карла Лисого, видав «Мерсенский капітулярій», в якому пропонувалося, що кожен селянин повинен знайти собі сеньйора. З цього часу і розпочалася епоха феодалізму, що розтягнулася майже на тисячоліття.

Виникла вона, звичайно, не на порожньому місці, а складалася ще з часів пізньої Римської імперії, де поряд з рабами вже були колони, які мали особисту свободу, але зобов’язані нести певні повинності.

Після падіння Риму в Галлії правила династія Меровінгів, яка теж прийшла до занепаду до початку VIII століття. В цей час Європі загрожувало арабське завоювання. Впоратися з цією загрозою зміг Карл Мартелл.

Важливо! Мартелл означає «Молот». Він отримав це прізвисько після кровопролитної битви при Пуатьє у 732 році, яка закінчилася розгромом арабів.

Карл Мартелл гостро потребував відданих слуг. Вихід він знайшов у системі бенефициев. Звідси походить ще одне сучасне слово «бенефіціар», тобто «одержувач вигоди». Карл Мартелл давав за заслуги і особисту відданість бенефіцій, тобто земельний наділ васала.

На відміну від феода його не можна було передати в спадок. Після смерті власника він переходив королю, який передавав його наступного гідного лицаря. Так почав складатися інститут дворянства.

При його онука Карла Великого, засновника нової династії Каролінгів і першому імператора Священної Римської Імперії, бенефіцій міг дістатися і спадкоємця за умови особистої відданості. Нарешті, при Карлу Лисому всі стали чиїмись васалами, включаючи самого короля, який підпорядковувався Папі Римському, а той, у свою чергу, – самого Бога. Так було завершено побудову феодальної ієрархії.

«Васал мого васала – не мій васал»

Напевно, кожен хоч раз чув цю фразу, але далеко не всі розуміють її значення. Вона відображає особливості системи управління суспільством в період раннього Середньовіччя.

В цей час існувала жорстка ієрархічна система, побудована на особистій відданості. А оскільки у одного слуги може бути тільки один хазяїн, то і виникло це правило, проіснувало до часів абсолютної монархії.

Згідно йому селянин підпорядковувався своєму сеньйору, але не підкорявся сеньйору сеньйора, сеньйору сеньйора сеньйора і т. д., навіть самому королеві. Правило це діяло в континентальній Європі, крім Англії, і мало своїм наслідком феодальну роздробленість, оскільки надавало сеньйору правити своїм феодом одноосібно, виконуючи лише обов’язки перед вищестоящим сеньйором.

Взаємні обов’язки васалів і сеньйорів

Верховний сюзерен, яким був зазвичай король, жалував земельний наділ (називався в різних країнах феод, лен, фьеф або фі) своїм васалам – герцогам і графам. Вони вже давали феоди своїм підлеглим – баронам, а ті роздавали її лицарям. Як бачимо, васальні зв’язки це досить струнка система.

Сюзерен був зобов’язаний захищати своїх васалів від нападу інших сеньйорів і переслідування церкви, надавати земельний наділ, який він не міг відібрати при належному виконанні ними своїх обов’язків.

Крім того, покровитель васала був зобов’язаний давати синам своїх підлеглих (крім селян) лицарське виховання і допомагати викупитися, якщо вони потрапляли в полон.

Васали були зобов’язані служити воїнами сорок днів у році, викуповувати сеньйора з полону, допомагати грошима при одруженні сюзерена або при посвяті його дітей в лицарі, а також брати участь у судових рішеннях. Герцоги і графи могли вершити суд у своїх володіннях без оглядки на короля і навіть друкувати свої власні монети.

Вступ у відносини васала і сюзерена оформлялися особливим ритуалом, що називалися коммендацией, а в пізніші часи – омажем.

Перша церемонія вступу в відносини васалітету відноситься до VII століття відбулася у Франції, хоча такий обряд, безсумнівно, був і раніше. Омаж, або гоминиум, супроводжувався фуа – клятвою вірності.

Для здійснення обряду майбутній васал опускався на одне коліно з непокритою головою і вкладав свої руки в руки сеньйора, оголошував, що відтепер він є людиною сеньйора, після чого той передавав йому зброю і рукавичку, цілував його в губи і допомагав піднятися.

З цього моменту його підлеглий ставав власником лена, був зобов’язаний нести військову службу, не мати злих помислів проти сеньйора і його володінь, а також свято зберігати його таємниці.

Важливо! У воєнний час практикувався посилений гоминиум, коли васал був зобов’язаний нести військову службу до закінчення війни, а в мирний – звичайний, при якому термін щорічної служби обмежувався 40 днями.

Васалітет в країнах Сходу

Феодальні відносини були поширені не тільки в Європі. У Середній Азії інститут васалітету склався пізніше, ніж у європейських країнах, починаючи з часів перших хрестових походів.

Земельний наділ тут називався икта. В силу більшої централізації влади в країнах Сходу самостійність підданих у своїх володіннях була більш обмеженою. Остаточно в Середній Азії васалітет склався до часу завоювання монголами, які його також перейняли.

В Японії васальні відносини виникли на початку другого тисячоліття. Імператору підпорядковувалися князі – дайме, а їм підпорядковувалися самураї, які були зобов’язані нести військову службу. Самураї могли бути і безземельними. У цьому відмінність японського феодалізму від європейського, де лицарю належала земля васала.

Поступово ця струнка система васалітету руйнувалася спочатку під впливом абсолютизму, а потім з-за виникнення капіталістичних відносин. Хоча в окремих країнах система васальних відносин існує і понині. Вікіпедія наводить повний список таких держав, і кожен, хто цікавиться цією темою, може ознайомитися з ним.

Корисне відео