Слово «бірюк», вжите по відношенню до людини, звучить не дуже приємно. А ще їм можна «жити» і «дивитися». Але все-таки хто такий бірюк? Чи обов’язково це слово використовується по відношенню до людей? І з якої мови воно прийшло в російську?

Що кажуть тлумачні словники

Почнемо з Тлумачного словника живої великоросійської мови володимира Даля. Він дає досить строкатий набір тлумачень того, хто такий бірюк, в залежності від регіону. Насамперед це вовк, в переносному сенсі — похмурий чоловік. І «дивитися бірюком» – те ж саме, що «вовком», тобто похмуро, спідлоба. А жити самотньо і відлюдькувато.

Але крім вовка, це ще й ведмідь, борсук, і навіть однорічний бичок. А в Орловській, Тамбовській і Воронезькій областях – взагалі вид риби йоржа.

Тлумачний словник Ушакова переносне значення слова “бірюк” визначає як «похмурий, відлюдний людина». З тварин ж обмежується вовком.

у Тлумачному словнику Евгеньевой знаходимо те ж, що у Ушакова. Тільки замість «похмурий» там «самотній».

Версії з приводу етимології

Більшість етимологічних словників вказує, що слово “бірюк” — тюркське запозичення. Його зводять до давньотюркському “бӧрю” — “вовк”.

А у давньотюркського слова знаходять іранські корені. За Максом Фасмером, це «табуистическое» запозичення з давньоіранського. У Шкільному етимологічному словнику Шанського та Бобрової трохи конкретніше: від давньоіранського “байрака” — “жахливий, страшний”.

Слово «бірюк» в культурі

Від цього слова відбуваються такі слов’янські прізвища, як Бірюков, Бірюченко і Бирюченков.

Назва «Бірюк» носить одне з оповідань Тургенєва з циклу «Записки мисливця». А також фільм, знятий за її мотивами в 1977 році режисером Балаяном.

У 2014 році в Росії вийшов міні-серіал «Бірюк» у жанрі кримінальної драми.

Але назви творів до зоології відносини вже не мають, а підкреслюють відлюдькуватий характер головних героїв (в серіалі ще й обігрує його прізвище).