Математика і науки

Будучи на службі у майнцського курфюрста Лейбницу доводилося відвідувати різні європейські держави. Під час таких відряджень, він познайомився з голландським винахідником Християном Гюйгенсом, який став навчати його математики.

У 20-річному віці хлопець опублікував книгу «Про мистецтво комбінаторики», а також зайнявся питаннями у галузі математизації логіки. Таким чином він фактично стояв біля витоків сучасної інформатики.

У 1673 р. винайшов Готфрід обчислювальну машину, яка автоматично записувала оброблювані числа в десятковій системі числення. Згодом ця машина стала називатися арифмометром Лейбніца.

Копія механічного калькулятора Лейбніца

Цікавий факт, що один такий арифмометр опинився в руках Петра 1. Російський цар був настільки вражений дивовижною апаратом, що вирішив подарувати його китайському імператору.

У 1697 р. Петро Великий познайомився з Лейбніцем. Після тривалої розмови він розпорядився видати вченому грошову винагороду і удостоїти його титул таємного радника юстиції.

Пізніше, завдяки зусиллям Лейбніца Петро погодився побудувати в Петербурзі Академію наук.

Біографи Готфріда повідомляють про його суперечку з самим Исаакам Ньютоном, який стався в 1708 р. Останній звинуватив Лейбніца в плагіаті, коли уважно вивчив його диференційну систему числення.

Ньютон стверджував, що прийшов до подібних результатів ще 10 років тому, але просто не захотів видавати свої ідеї. Готфрід не заперечував, що в молодості досліджував рукописи Ісаака, проте до тих же результатів він нібито прийшов самостійно.

Більш того, Лейбніц розробив більш зручну символіку, яка використовується і сьогодні.

Ця перепалка між двома великими вченими стала відома, як «найбільш ганебна склока у всій історії математики».

Крім математики, фізики та психології Готфрід ще захоплювався мовознавством, правознавством і біологією.