Подвиг Генерала Карбишева
У 1940 р. в біографії Карбишева відбулася важлива подія: йому присвоїли звання генерала, а через рік дали генерал-лейтенанта. На початку Великої Вітчизняної війни (1941-1945) він потрапив у полон до фашистів.
Цікавий факт, що прізвище відомого інженера перебувала у списку осіб, яких німці хотіли переманити на свою сторону.
Коли нацисти намагалися завербувати Карбишева, він відразу дав зрозуміти, що не буде співпрацювати з супротивником ні за яких обставин. Щоб зломити його, фашисти застосовували різні способи, починаючи від фізичного впливу і закінчуючи наданням різних привілеїв та благ.
Дмитро Карбишев на допиті
Коли всі зусилля вербувальників не принесли бажаного результату, вони вирішили змінити тактику. Німці підсадили в камеру до генерала подвійного агента – полковника Пелита, якого він добре знав ще до початку війни. Але як не старався Пелит переконати Карбишева стати на бік нацистів, зробити йому цього не вдалося.
Після цього керівництво Третього Рейху посадило генерала в карцер, де він просидів 3 тижні. Однак, як і раніше, Карбишев відмовлявся зрадити Батьківщину і працювати на ворога. Потім йому знову пропонували гроші і власну лабораторію, але все було безрезультатно.
Цікавий факт, що гітлерівці писали в своїх архівах:
«…Цей найбільший радянський фортифікатор, кадровий офіцер старої російської армії, чоловік, якому перевалило за шістдесят років, виявився фанатично відданим ідеї вірності військовому обов’язку і патріотизму… Карбишева можна вважати безнадійним у сенсі використання у нас в якості спеціаліста військово-інженерної справи».
Вердикт нацистів у 1943 р. після двох років умовлянь був такий:
«Направити у концтабір Флоссенбург на каторжні роботи, ніяких знижок на звання і вік».
Генерал Карбишев перебував у полоні до 1945 року. За цей час він побував у 11 концентраційних таборах, де на власні очі спостерігав за всіма жахами фашистської ідеології. У сумнозвісному Аушвіці генерал виготовляв надгробки.
Однак навіть у таких важких умовах, Карбишев знаходив причини для радості. Він міркував так: чим більше пам’яток виготовляється для німців, тим успішніше йдуть справи на фронті у його співвітчизників.
