Галілео Галілей (1564-1642). Слава цього вченого була велика при житті, і, зростаючи з кожним століттям, до нашого часу зробила його одним з найбільш шанованих діячів науки.
Галілео Галілей народився в аристократичній італійській родині; його дід був головою Флорентійської республіки. Після навчання в монастирі він вступив в Пізанський університет. Безгрошів’я змусило юнака повернутися додому (1585). Але здібності його були настільки великі, а винаходу настільки дотепні, що вже в 1589 році Галілей – професор математики. У відомих університетах він займається викладанням, досліджує процеси механіки. Молодий професор завойовує величезну популярність у студентів і авторитет у влади. Будучи в Падуе Галілей розробляє нові технології для промисловості Венеціанської республіки.
Заняття вченого астрономією призвели до перших конфліктів з церквою. Галілео Галілей модифікував нещодавно винайдений телескоп для спостереження неба. Їм були відкриті гори на Місяці, встановлено, що Чумацький шлях – це скупчення окремих зірок, виявлені супутники Юпітера. До підозр інквізиції додалося недовіру колег, стверджували, що бачене через телескоп є оптичним обманом.
Тим не менш слава Галілея стає загальноєвропейською. Він стає радником тосканського герцога. Посада дозволяє займатися наукою і відкриття слідують одне за іншим. Вивчення фаз Венери, плями на Сонці, дослідження в галузі механіки і головне відкриття – гелиоцентризм.
Твердження про те, що Земля рухається навколо Сонця, серйозно стривожила римсько-католицьку церкву. Проти теорії Галілея також виступили багато вчених. Однак головним ворогом стали єзуїти. Свої погляди Галілео Галілей висловлював у друкованих працях, які часто містили їдкі нападки на могутній орден.
Заборона церквою гелиоцентризма не зупинив вченого. Він видав книжку, де підніс свою теорію у формі полеміки. Проте в одному з дурнуватих персонажів вийшла книги «Діалоги…», глава католицької церкви впізнав себе.
Папа римський прийшов в лють і інтриги єзуїтів лягли на благодатний грунт. Галілея заарештували і протримали у в’язниці 18 днів. Вченому загрожувала смертна кара на багатті, і він вважав за краще відректися від своїх поглядів. Фразу «І все-таки вона крутиться» йому приписали журналісти при складанні біографії.
Залишок днів великий італієць провів під своєрідним домашнім арештом, де тюремниками були його давні вороги єзуїти. Через кілька років після смерті вченого, його єдиний онук постригся в ченці і знищив зберігалися у нього рукопис Галілея.
