Арешт і каторга

У 1846 р. в біографії Достоєвського сталося подія, що вплинула на всю його подальше життя. Він познайомився з М. В. Петрашевським, який був організатором так званих «п’ятниць».

«П’ятниці» представляли собою зібрання однодумців, на яких учасники критикували дії царя і обговорювали різні закони. Зокрема, піднімалися питання щодо скасування кріпосного права і свободи слова в Росії.

На одній із зустрічей Федір Михайлович познайомився з комуністом Н. А. Спешнева, який незабаром створив таємне товариство, що складається з 8 чоловік.

Ця група виступала за здійснення перевороту в державі та за утворення підпільної друкарні.

В 1848 р. з-під пера письменника виходить черговий роман «Білі ночі», який був тепло прийнятий публікою, а вже навесні 1849 р. його разом з іншими петрашевцами заарештовують.

Їм пред’являють звинувачення в спроби державного перевороту. Близько півроку Достоєвського містять в Петропавлівській фортеці, а восени суд засуджує його до смертної кари.

На щастя, вирок не був виконаний, оскільки в останній момент кару замінили восьмирічної каторгою. Незабаром цар ще більше пом’якшив покарання, скоротивши термін з 8 до 4 років.

Після каторги письменника призвали на службу в якості рядового солдата. Цікаво зауважити, що цей факт з біографії Достоєвського став першим випадком в Росії, коли каторжнику дозволили перебувати на службі.

Завдяки цьому він знову став повноправним громадянином держави, володіючи тими ж правами, які мав до арешту.

Роки, проведені на каторзі, сильно вплинули на погляди Федора Достоєвського. Адже крім виснажливої фізичної праці він страждав ще й від самотності, так як прості арештанти спочатку не хотіли з ним спілкуватися із-за його дворянського титулу.

У 1856 р. на престолі опинився Олександр 2, який амністував всіх петрашевців. На той момент часу 35-річний Федір Михайлович був вже повністю сформованою особистістю з глибокими релігійними поглядами.