Людина епохи Відродження

Людина епохи Відродження різко відрізняється від середньовічної людини. Для нього характерна віра в могутність і силу розуму, схиляння перед незбагненним даром творчості.

«Портрет молодої жінки» Сандро Боттічеллі

Гуманізм ставить в центр уваги мудрість людини і її досягнення, як найвище благо для розумної істоти. Власне це і призводить до бурхливого розквіту науки.

Гуманісти вважають своїм обов’язком активно поширювати літературу античних часів, адже саме в пізнанні вони бачать справжнє щастя.

Одним словом, людина епохи Відродження намагається розвиватися і покращувати «якість» індивіда шляхом вивчення античної спадщини, як єдиної основи.

А інтелект у цьому перетворенні займає ключове місце. Звідси виникнення різних антиклерикальних ідей, часто виступають необґрунтовано вороже до релігії і церкви.