Епоха Відродження або Ренесансу (від фр. Renaissance) являє собою період європейської історії, ознаменований багатьма культурними перетвореннями.
Епоха Відродження, що прийшла на зміну Середнім вікам і стала проміжною ланкою між ними та епохою Просвітництва.
У даній статті ми хочемо коротко висвітлити ключові моменти епохи Відродження, і розповісти цікаві факти з цього історичного періоду.
Епоха Відродження коротко
Відразу ж потрібно сказати, що епоха Відродження європейської культури мала світове значення. Точні роки Ренесансу встановити неможливо, тим більше що для кожної європейської держави вони відрізняються. Проте прийнято вважати, що епоха Відродження почалося в XIV столітті, а закінчилася на початку XVII століття.
Чим запам’ятався цей період? Перш за все, тим, що на зміну середньовічному релігійного фанатизму прийшла світська культура і гуманізм.
Антропоцентризм (тобто центральне місце у всіх культурних і наукових дослідженнях займає людина) став панівною ідеологією.
Саме тоді відроджується інтерес до забутої античній культурі. Власне від цього і походить термін «Відродження».
Якщо говорити коротко про Ренесанс, то основним його феноменом було те, що після падіння Візантійської імперії, що втекли в різні європейські держави візантійці, почали поширювати свої бібліотеки. А саме в них містилося безліч античних джерел, які в Європі того часу практично не були відомі.
У містах стали з’являтися і набирати обертів різні наукові і культурні центри, що діють незалежно від церкви. Почалося це рух в Італії.
Умовно епоху Відродження можна розділити на 4 етапи:
- Проторенессанс (2-я половина XIII століття — XIV століття)
- Раннє Відродження (початок XV — кінець XV століття)
- Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття)
- Пізнє Відродження (середина XVI — 1590-ті роки)
З повною упевненістю можна сказати, що на всі держави Європи Ренесанс надав колосальний вплив.
По суті, епоха Відродження – це перехід від феодального до буржуазного суспільного устрою. Саме тоді формуються національні держави, між якими починає процвітати торгівля і встановлюються міжнародні дипломатичні відносини.
Неймовірними темпами розвивається наука, а друкарство увічнює цей історичний період на століття. Географічні відкриття і поява природознавства стали переломним моментом в усвідомленні людиною самого себе. Закладається основа всіх майбутніх наукових теорій і відкриттів.
Людина епохи Відродження
Людина епохи Відродження різко відрізняється від середньовічної людини. Для нього характерна віра в могутність і силу розуму, схиляння перед незбагненним даром творчості.
«Портрет молодої жінки» Сандро Боттічеллі
Гуманізм ставить в центр уваги мудрість людини і її досягнення, як найвище благо для розумної істоти. Власне це і призводить до бурхливого розквіту науки.
Гуманісти вважають своїм обов’язком активно поширювати літературу античних часів, адже саме в пізнанні вони бачать справжнє щастя.
Одним словом, людина епохи Відродження намагається розвиватися і покращувати «якість» індивіда шляхом вивчення античної спадщини, як єдиної основи.
А інтелект у цьому перетворенні займає ключове місце. Звідси виникнення різних антиклерикальних ідей, часто виступають необґрунтовано вороже до релігії і церкви.
Література Відродження
Якщо говорити про літературу Відродження, то вона починається з геніального Данте Аліг’єрі (1265-1321). Написавши «Божественну комедію» він, по суті, розкрив сутність людини свого часу.
Франческо Петрарка (1304-1374) у своїх сонетах оспівує самовіддану любов, як сенс життя. Для нього багатство внутрішнього світу людини немислимо без справжньої любові. До речі, ми вже писали про один цікавий факт із життя Петрарки.
У чому література епохи Відродження була зумовлена новелами Джованні Боккаччо (1313-1375), трактатами видатного Нікколо Макіавеллі (1469-1527), поемами Лудовико Аріосто (1474-1533) і Торквато Тассо (1544-1595).
Ці представники Ренесансу стали в один ряд з визнаними класиками давньогрецького та давньоримського періоду історії.
Вільям Шекспір. Єдиний прижиттєвий портрет.
В епоху Відродження література умовно розділилася на два типи: народну поезію і античну книгарство.
Саме це з’єднання породило такі дивовижні, напівфантастичні і поетично-алегоричні твори, як «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса та «Гаргантюа і Пантагрюелі» Франсуа Рабле.
Важливо підкреслити, що саме тоді починає чітко проглядатися поняття національної літератури, на відміну від середніх століть, коли латинь була єдиним долею всіх письменників.
Стають надзвичайно популярними драма і театр, а найбільш відомими драматургами – англієць Вільям Шекспір (1564-1616, Англія) і іспанець Лопе де Вега (1562-1635).
Філософія епохи Відродження
Коротко сказати про філософію епохи Відродження досить важко. Можна лише коротко перерахувати найзнаменитіших її представників.
Микола Кузанский – один з найвизначніших німецьких мислителів. Кузанский був універсальним ученим і енциклопедистом. Він відстоював ідеї неоплатонізму, вважаючи сенсом філософії з’єднання протилежностей в Єдиному.
Леонардо Бруні – італійський гуманіст, історик і письменник, а також видатний учений свого часу. Він написав біографії Данте і Петрарки. Бруні бачив у безмежних творчих можливостей людини, сенс філософії епохи Відродження.
Знамениті діячі, вчені та філософи Ренесансу — Галілео Галілей, Микола Копернік та Джордано Бруно заслуговують окремих статей.
Коротко можна лише сказати, що Коперник здійснив першу революцію в науковому світі, ставши автором геліоцентричної системи світу.
Галілей став засновником експериментальної фізики. Він вперше використав телескоп в наукових цілях, зробивши ряд найважливіших астрономічних відкриттів.
Джордано Бруно був визнаний ще своїми сучасниками одним з найбільших мислителів епохи Відродження. Його філософія і численні трактати призвели до конфлікту з католицькою церквою. Бруно багатьом відомий тим, що за свої наукові і філософські погляди був засуджений до смертної кари і спалений на багатті в Римі.
Мішель Монтень, французький філософ епохи Відродження і автор відомої книги «Досліди». Він одним з перших виступив проти використання жорстокості в педагогіці.
Мартін Лютер – видатний німецький богослов і реформатор. Став родоначальником Реформації, яка призвела до виникнення найбільшого християнського руху – протестантизму. Саме Реформація багато в чому визначила розвиток Європи після епохи Відродження.
Томас Мор – англійський філософ і гуманіст. Автор відомої книги «Утопія». Непримиренний критик Лютера та ідей Реформації.
Еразм Роттердамський – видатний мислитель, який отримав прізвисько «князь гуманістів». Відрізнявся волелюбними поглядами. В кінці життя також полемізував з Лютером.
Інших представників філософії епохи Відродження ми лише перерахуємо: Марсіліо Фічино і Лоренцо Валла, Джаноццо Манетти і Жан Боден, Томмазо Кампанелла і Нікколо Макіавеллі.
Художники епохи Відродження
Безсумнівно, художники епохи Відродження заслуговують більшої уваги, ніж короткий згадка про них. Але ми лише наведемо найбільш знамениті імена.
Сандро Боттічеллі – яскрава зірка на небосхилі художнього мистецтва Ренесансу. Самі знамениті картини: «Народження Венери, «Весна», «Поклоніння волхвів», «Венера і Марс», «Різдво».
П’єро делла Франческа – відомий італійський художник і математик. Він написав такі відомі твори, як «Про перспективу в живописі» та «Книжечка про п’яти правильних тіл».
Відрізнявся тим, що досконало володів технікою живопису, знаючи її наукову теорію. Знамениті картини: «Історія цариці Савської», «Бичування Христа» і «Вівтар Монтефельтро».
Леонардо да Вінчі – один з найбільш знаменитих художників і універсальних вчених не тільки епохи Відродження, але і взагалі всіх часів.
Володів унікальними здібностями і став автором багатьох речей, що з’явилися лише в 20 столітті. Найвідоміші картини генія да Вінчі: «Таємна вечеря», «Мона Ліза», «Мадонна Бенуа» і «Дама з горностаєм».
«Вітрувіанська людина» Леонардо да Вінчі. Один з головних символів Ренесансу.
Рафаель Санті – один із найвправніших художників і архітекторів епохи Відродження. За коротке життя (а прожив він усього 37 років), Рафаель написав безліч приголомшливих картин, найбільш відомі серед яких – «Сикстинська Мадонна», «Портрет молодої жінки» і фреска «Афінська школа».
«Афінська школа» — сама знаменита фреска Рафаеля.
Мікеланджело Буоанарроти – геніальний художник, скульптор і архітектор епохи Відродження. Про його творчість досі складають легенди й анекдоти. Крім безлічі художніх робіт, він написав близько 300 віршів, що дійшли до наших днів. Найбільші роботи: «Мадонна Доні», «Створення Адама», статуї «Мойсей» і «Давид».
Тіціан Вечелліо – видатний художник епохи Відродження. Тіцианом ще не виповнилося 30 років, як його визнали «королем живописців і живописцем королів». До речі, ми вже писали про один вельми забавний і цікавий факт з життя Тиціана. Найбільші роботи: «Венера Урбінська», «Викрадення Європи», «Несення хреста», «Коронування терновим вінцем» та «Мадонна Пезаро».
Тепер ви знаєте про те, що собою являла епоха Ренесансу. Ми постаралися коротко висвітлити ключові напрямки культури, мистецтва і науки Ренесансу, а також розповіли про найбільш значущих представників цих напрямків.
До речі кажучи, рекомендуємо подивитися чудові фотографії про те, як би виглядали сучасні зірки в епоху Відродження. Дуже цікаво і захоплююче.
