Творчість

У середині 20-х років талант Дмитра зауважив німецький диригент Бруно Вальтер, який тоді приїхав з гастролями в Радянський Союз. Він попросив молодого композитора надіслати йому в Німеччину партитуру Першої симфонії, яку Шостакович написав ще в юності.

В результаті, Бруно виконав твір російського музиканта в Берліні. Після цього Перша симфонія була виконана іншими відомими зарубіжними артистами. Завдяки цьому, Шостакович придбав певну популярність у всьому світі.

У 30-ті роки Дмитро Дмитрович написав оперу «Леді Макбет Мценського повіту». Цікавий факт, що спочатку ця робота була захоплено прийнята в СРСР, але пізніше піддалася жорсткій критиці. Йосип Сталін відгукнувся про опері, як про музику, не зрозумілою радянському слухачеві.

У ті роки біографії Шостакович написав 6 симфоній і «Джазову сюїту». В 1939 р. він став професором.

У перші місяці Великої Вітчизняної війни (1941-1945) композитор працював над створенням 7-ї симфонії. У Росії вона була вперше виконана в березні 1942 р., а вже через 4 місяці її представили в США. У серпні того ж року симфонія була виконана в блокадному Ленінграді і стала справжнім підбадьоренням для його жителів.

Під час війни Дмитро Шостакович встиг створити 8-симфонію, написану в жанрі неокласицизму. За свої музичний досягнення до 1946 р. він удостоївся трьох Сталінських премій!

Проте вже через пару років влади піддали Шостаковича серйозній критиці, звинувативши його в «буржуазному формалізм» і «пресмыкательстве перед Заходом». В результаті чоловіка позбавили професорської ступеня.

Незважаючи на цькування, в 1949 р. музиканту дозволили поїхати в Америку на всесвітню конференцію на захист миру, де він виступив з довгою промовою. У наступному році він удостоївся четвертої Сталінської премії за кантату «Пісня про ліси».

У 1950 р. Дмитро Шостакович, натхненний творчістю Баха, написав «24 Прелюдії і фуги». Пізніше він представив серію п’єс «Танці для ляльок», а також написав Десяту та Одинадцяту симфонії.

У другій половині 50-х років музика Шостаковича була пройнята оптимізмом. У 1957 р. він очолив Спілку композиторів, а через 3 роки став членом Компартії.

У 60-ті роки метр написав Дванадцяту, Тринадцяту і Чотирнадцяту симфонії. Його твори виконувалися в кращих філармоніях світу. На заході музичної кар’єри в його творах почали з’являтися похмурі нотки. Його останньою роботою виявилася Соната для альта і фортепіано.