Дебітор – це фізична або юридична особа, яка має заборгованості перед якою-небудь іншою особою чи компанією. В області цивільного права цей термін вживається у відношенні до однієї з сторін, від якої вимагається вчинення певних дій або утримання від їх виконання. Дебітором може бути фізична або юридична особа, яка має цивільні права. У договірних зобов’язаннях двостороннього характеру в ролі дебітора і кредитора може виступати одне і те ж обличчя.

Визначення

У цивільному праві дебітор – це громадянин або юридична особа, яка зобов’язана вчинити або утриматися від вчинення певної дії. У Цивільному кодексі РФ боржник визначається як особа, яка зобов’язана в силу зобов’язань виконати певні дії на користь іншої особи – передати майно, сплатити грошову суму або роботу або утриматися від її вчинення.

Згідно із законом “Про неспроможності (банкрутство)” дебітор – це фізична, юридична особа або індивідуальний підприємець, нездатні задовольнити вимоги, що пред’являються кредиторами за грошовими зобов’язаннями або сплатити обов’язкові платежі протягом встановленого законом строку.

У бухгалтерському обліку дебітор – це індивідуальні підприємці і юридичні особи, які мають перед кредиторської організацією дебіторську заборгованість. Всі розрахунки наводяться на рахунку “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами”.

Права та обов’язки

З умов угоди, договору, актів державних органів і місцевих органів самоврядування, судового рішення та інших підстав, передбачених законом, виникають права та обов’язки боржника.

З боку боржника, як і з боку кредитора, може брати участь один або кілька осіб. Якщо за умовами договору кожна із сторін має обов’язки перед іншою стороною, то вона одночасно вважається її боржником і кредитором. Відмова боржником в односторонньому порядку від виконання зобов’язань або зміна їх умов неможливі за винятком передбачених законом або договором випадків. Боржник має право на виконання всіх зобов’язань до встановленого терміну, якщо умовами угоди або законом не передбачено інше.

Боржник може покласти виконання взятого зобов’язання на третю особу, якщо із закону або умов договору він не зобов’язаний виконувати зобов’язання особисто. Кредитор приймає виконання навіть у тому випадку, якщо воно покладено на третю особу. Згода кредитора потрібно тільки для переведення боргу, але ніяк не для виконання зобов’язань третьою особою.

Зобов’язання, в якому беруть участь кілька боржників, повинно виконуватися ними в рівній мірі. Кредитор може вимагати виконання зобов’язання як від усіх боржників, так і від кожного з них повністю або частково за умови, що договором або на законодавчому рівні передбачена солідарна відповідальність. Боржник має право подання регресного позову при виконанні солідарного обов’язку.

Боржник може внести належні з нього гроші або цінні папери в депозит суду або нотаріуса у разі недієздатності кредитора або ухилення ним від прийняття виконання.

Неспроможність боржника

Згідно з чинним російським законодавством неспроможним визнається наступний боржник:

• Індивідуальний підприємець або громадянин, неспроможний виконати вимоги кредиторів за фінансовими зобов’язаннями або сплатити обов’язкові платежі, якщо зобов’язання та обов’язки, покладені на нього, не виконані протягом трьох місяців з відповідної дати, та якщо сума зобов’язань перевищує вартість майна, що належить йому.
• Юридична особа, не здатна виконати обов’язки перед кредиторами і виплатити платежів, якщо відповідні обов’язки не виконані протягом трьох років з дати їх виконання.

Зобов’язання дебітора

Одна із сторін договору може одночасно бути і кредитором, і боржником іншої сторони за умови, якщо вона несе зобов’язання перед нею. Дебітор не може в односторонньому порядку відмовитися від виконання покладених на нього зобов’язань, але при цьому може перекласти їх на третя особа за умови, що його діяльність не йде врозріз з чинним законодавством. Переклад боргу з однієї особи на іншу здійснюється після отримання згоди кредитора.

У деяких ситуаціях з різних об’єктивних причин неможливо провести розрахунки з дебіторами. В такому випадку заборгованість зараховується до категорії безнадійних, що порушує чинний контракт, договір або угода, укладена з кредитором. При цьому неповернення дебіторської заборгованості не вважається злочином. Пояснюється це тим, що об’єктивними причинами того, що борг не був повернений, можуть бути банкрутство чи будь-які інші форс-мажорні обставини, оскільки розрахунки з дебіторами і кредиторами мають на увазі певні ризики.

Дебітори мають повне право на виплати за боргами згідно з обраним ними пріоритетам. Незважаючи на це, у більшості випадків прострочена дебіторська заборгованість гаситься примусово і після винесення відповідного судового рішення.

Робота з дебіторами

Облік розрахунків з дебіторами ведеться в декілька етапів. Термін погашення дебіторської заборгованості у більшості випадків становить один рік. Якщо за даний час заборгованість не була погашена, то вона переходить у категорію сумнівною. До безнадійної її відносять в тому випадку, якщо вона залишається непогашеною протягом трьох років. У фінансових установах та на підприємствах спеціально для таких ситуацій створюється резерв сумнівної заборгованості. Він може бути як окремим для кожного боргу, так і загальним.

Фінансова організація або підприємство виплачує заборгованість за рахунок наявного у неї резерву в разі, якщо дебітор не погашає її самостійно. Відповідно, загальний дохід підприємства знизиться. Процедура дозволяє уникнути банкрутства і простою у роботі, однак не є позитивним фактором для підприємства. У зв’язку з цим завжди здійснюється ретельний і суворий облік дебіторів і кредиторів.

Права дебітора перед підприємством

Взаємовідносини, в яких фірми поставляє клієнтові товари або послуги, в бухгалтерському обліку позначаються як заборгованості: зі сторони продавця – дебіторська, з боку покупця – кредиторська. До моменту остаточного розрахунку фірми виступає в ролі кредитодавця.

Фінансова установа є позикодавцем за умови надання клієнтові певних послуг і нарахування комісії, яка не була оплачена останнім, і до того, як друга сторона не виконає умови договору. Позикодавець може вимагати від боржника виплати не тільки комісії, але й повернення повної суми позики. Кредитодавець має повне право на передачу боргу третій стороні, при цьому не вимагається згода позичальника.

Зобов’язання

Позикодавець має не тільки права, але й обов’язки, одним з яких є відповідальність за дотримання строку позовної давності – для спільних ситуацій він дорівнює трьом рокам.

Під поняттям “прострочення кредитора” передбачають обов’язок позикодавця прийняти виконання другою стороною зобов’язань згідно з договором. За період вимушеної прострочення може накопичитися процентна ставка, яку не зобов’язаний виплачувати боржник, якщо у нього не була прийнята погашена в термін позика.

Підсумки

Поняття дебітора досить широке і може трактуватися по-різному в залежності від категорії застосовуваного права. Робота з даною категорією осіб вимагає ретельного обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами щоб уникнути допущення помилок.