3. Вважав розумовим центром серце, а не мозок

Аристотель припускав, що серцевий м’яз – це головний орган душі. А розум представляв як здатність душі. На думку Аристотеля, кров і м’язи виконували функції нервів, так як в ті часи ще не було науки неврологія.

На відміну від Платона (вчителі), філософ не відділяв душу від тіла, тому цілком логічно, що серце він вважав головним розумовим центром. Серце, як він припускав – це орган, відповідальний за регулювання кровотоку, а мозок регулював «жар крові».

Аристотель дотримувався думки, що за всі психічні процеси і мислення відповідає серцевий м’яз, а мозок відіграє лише допоміжну роль.

2. Стверджував, що Всесвіт не нескінченна

Грецький філософ вважав, що у Всесвіті є початок і кінець. Формою вона схожа на кулю, а центром Всесвіту є Земля.

Все суще складається з 4-х елементів: земля, вогонь, повітря і вода. Земля, як вважав Арістотель, нерухома, і складається з земляного кулі – тобто з суші. На цьому шарі є вода – океани, а потім йде шар повітря. Зовнішній шар – це вогонь, і він досягає Місяця.

Аристотель вважав, що все має кінець і початок, і стверджував, що існують потенційні нескінченності, але не фактичні.