Червоне яйце і науковий скептицизм

Вчені внесли свою чималу лепту, намагаючись пояснити, звідки пішла традиція фарбувати яйця і чому вона виникла. Наукових версій цього феномену налічується безліч, але, загалом і в цілому, вони діляться на кілька напрямів:

• Християни перейняли традицію фарбувати яйця у стародавніх, дохристиянських культів, пристосувавши її під свої християнські потреби. Адже загальновідомо: багато нинішні християнські свята беруть свій початок в язичницьких культах.
• Тим більше – у всі часи яйце у язичників символізувала весну, пробудження природи і родючість. Християнство вирішило надати Божественний дух і сенс цього віруванням, включила його в свої календарі, а вже далі – народ творчо розвинув цю ідею, видаливши з неї язичницький зміст, і з тих пір крашене яйце вважається істинним християнським символом. З тим-то, на думку вчених, була придумана і «вставлена» в християнство легенда про Марію Магдалину. Ну, щоб таким чином християнізувати язичницький обряд.
• Та й взагалі, коли-то селяни фарбували яйця, щоб відрізнити від свіжі давно знесених. Свіжі, стало бути, не фарбували, а несвіжі – фарбували. І намагалися їх швидше з’їсти, щоб вони не зіпсувалися. І – ніякого вам символізму.
• До того ж, відомо: у багатьох стародавніх, дохристиянських народів яйце вважалося священним символом життя, родючості і світобудови в цілому. Наприклад, у стародавніх єгиптян, індійців, шумерів, скіфів, так і у слов’ян. По цю пору, розкопуючи давні городища і кургани, часто знаходять там символічні, витесані з каменю, а то й з дорогоцінних мінералів, яйця – серед них і фарбовані.
• Крім того, сама Православна церква у всі часи дуже неоднозначно ставилася до фарбування яєць на Великдень, вважаючи це справа пережитком язичницьких вірувань, а, отже, гріхом. Та й не лише Православна, а й християнські церкви, інших конфесій.

Пасхальне яйце і Церква

А й справді – як ставилася Православна церква (про інших конфесіях тут згадувати не будемо) до фарбованим великоднім яйцям? Та як вона ставиться до цього символу зараз?

Таке ставлення, насправді, в усі часи було неоднозначним. Завжди перебували священики, які бачили в червоному пасхальному яйці гріховний символ, і нічого більше. І боролися з цим символом як зі смертним гріхом.

Історія зберегла чимало документів, у яких священики різних епох намагалися роз’яснити полуязыческому народу, в чому полягає гріх поклоніння крашанці і благоговінню перед ним. Чимало таких священиків-радикалів є і в даний час. Прогуляйтеся, якщо є бажання, по православних форумах.

Але поряд з радикалами завжди були і є і більш помірковані священики-тлумачі. Так, погоджувалися вони, дійсно, у червоного великоднього яйця і справді язичницькі корені. Але таких корінців давно вже немає, вони забулися, а сам символ – фарбоване яйце – давно вже охристианился. У християнстві це яєчко наповнилося новим, благодатним змістом. Зараз воно символізує тілесне відтворення у Христі, нагадує про велику радість Воскресіння Христа і про прийдешнє воскресіння всіх істинно віруючих. У чому ж його гріховність?

Адже навіть у давньохристиянських писаннях поряд з прокльонами крашеному яйцю зустрічається чимало спроб пояснити його великий християнський сенс. Так, наприклад, знаменитий православний філософ і богослов Іоанн Дамаскін висунув і розвинув цілу теорію щодо того, що яйце – це і справді божественний символ. На його думку, створена Богом всесвіт багато в чому нагадує саме яйце: шкаралупа символізує небо, яєчна пліва є символом хмар, білок символізує воду, а жовток – землю. І з усього цього у підсумку виникає нова життя – точно так само, як колись вона виникла, завдяки творіння рук Божих. Ну, так чому ж яйцю бути гріховним символом?

Зараз таке пояснення є в Церкві основним. Тому люди і на великдень фарбують яйця, а Церква – їх освячує. Ну, а справді: що може бути поганого в символі, який нагадує про Христа, Його Воскресіння і рятівної місії, з якою Він колись прийшов на землю? І, з цієї точки зору, зовсім неважливо, що зараз, крім червоного кольору, яйця фарбують й в інші кольори. Чому б і ні, якщо і так, і сяк – красиво? А краса – вона вся від Бога.