Президент Росії

Коли 19 серпня 1991 р. у СРСР була здійснена спроба державного перевороту, більш відома як «серпневий путч», Михайло Горбачов втратив свою владу, яка опинилася в руках членів Державного комітету з надзвичайного стану. Єльцин став в опозицію до самопроголошеній комітету, не давши йому реалізувати свої плани.

У кінцевому рахунку, Борис Єльцин став першим главою Росії, і на цій посаді поставив свій підпис у знаменитому Біловезькому угоду про ліквідацію СРСР. Росія під керівництвом Єльцина перебувала у дуже скрутному становищі. Основним прорахунком його політики було названо розв’язання Чеченської війни.

Єльцин намагався зупинити військовий конфлікт, проте всі його зусилля не мали успіху. Поставити крапку у війні вдасться тільки його приймача Володимиру Путіну. Саме він відновить світ, проте це станеться тільки в 2001 р.

Борис Єльцин провів безліч реформ у внутрішній політиці, а також намагався налагодити відносини із західними державами. Намагаючись знайти компроміс, він дозволив розмістити військові бази НАТО до Польщі, Чехії і Словаччини. Він намагався досягти порозуміння з урядом США, головою якого тоді був Білл Клінтон.

Під час свого президентства Єльцин відрізнявся непередбачуваністю. Він вільно поводився на публіці, внаслідок чого міг заспівати, станцювати або з’явитися в суспільстві в нетверезому вигляді. Незважаючи на таку поведінку, народ частіше з гумором ставився до вчинків свого лідера.

Цікавий факт, що на президентських виборах 1996 р. Єльцин не збирався балотуватися на 2-й термін, проте пішов на цей крок тільки тому, що не хотів допустити перемоги комуністів.

Гасло його виборчої кампанії звучало наступним чином: «Голосуй, або програєш». Він заручився підтримкою багатьох артистів, в числі яких опинилися Алла Пугачова, Ігор Ніколаєв, Людмила Гурченко, Костянтин Кінчев і багато інших.

За невеликий відрізок часу, рейтинг Бориса Єльцин зріс з 3% до 35%. Після першого туру голосування з ним стався інфаркт, оскільки політика серце не витримало такого великого навантаження і переживань.

На виборах в 1996 р. Єльцин обійшов свого головного опонента – Геннадія Зюганова, що дозволило йому знову очолити державу. Він задався метою підняти російську економіку і внести ряд реформ у соціальній сфері.

Борис Миколайович прагнув подолати корупцію в країні, погасити заборгованість із зарплат бюджетникам, допомогти малому бізнесу і здійснити ще багато подібних ідей.

Однак здоров’я Єльцина з кожним днем ставало все гірше. У 1996 р. йому було проведено шунтування серця, у зв’язку з чим роль в. о. президента виконував Віктор Черномирдін. Коли в 1998 р. світ поглинула фінансова криза, Росія як ніяка інша країна відчула на собі її наслідки.

Криза призвела до серйозної інфляції і фактичного дефолту. Борис Єльцин робив все можливе, щоб не допустити краху Росії. Він до останнього дня 20 століття залишався главою величезної держави, оголосивши про добровільну відставку 31 грудня 1999 р.

За словами телеоператора, який знімав звернення Єльцина до народу, після закінчення промови, вже колишній президент ще якийсь час сидів нерухомо, а по його щоках текли сльози.

На момент його відставки дві третини росіян ставилися до Борису Миколайовичу негативно. Народ звинувачував його в розвалі Росії та інших бідах. Залишивши президентський пост, він часто займався благодійністю, заснувавши свій фонд.